1Мені, братові Франциску, Господь поклав такий початок життя у покаянні: коли я був у гріхах, вигляд прокажених завдавав мені прикрощів. 2І Господь сам впровадив мене поміж цих нещасних, і я виявляв до них милосердя. 3І коли я залишав їх, те, що здавалося мені гірким, змінилося для мене в насолоду душі й тіла; і потім, не зволікаючи, я покинув світ. 4І Господь дав мені таку віру в церквах, що я так просто молився і говорив: 5«Величаємо Тебе, Господи Ісусе Христе, (тут) і у всіх церквах Твоїх, які є в цілому світі, і благословимо Тебе, що через Твій святий хрест відкупив світ».
6Згодом Господь дав мені й дає дотепер таке велике довір’я до священиків, які живуть згідно із засадами Святої Римської Церкви з огляду на їх священичу гідність, що хоча б мене й переслідували, хочу до них звертатися. 7І хоч би я мав таку велику мудрість, як Соломон, а зустрів би дуже бідних священиків цього світу, не хочу супроти їхньої волі навчати в їхніх парафіях. 8І їх, і всіх інших боятимуся, любитиму і шануватиму, як моїх панів. 9І не хочу дошукуватися в них гріха, бо впізнаю в них Божого Сина, і (вони) є моїми панами. 10І чиню так, тому що на цьому світі нічого не бачу тілесними очима, що б належало Всевишньому Божому Синові, лише Його Пресвяте Тіло і Чесну Кров, які священики приймають, і лише священики уділяють іншим. 11І прагну, щоб ці Пресвяті Тайни були понад усе шановані, прославлювані та переховувані в гідних місцях. 12Де тільки я знайду в невідповідних місцях написані Пресвяті Імена та слова Господні, хочу їх збирати і зберігали у відповідному місці. 13Й усіх богословів, і тих, які подають нам найсвятіші Божі Слова, ми повинні поважати та шанувати, як тих, що дають нам духа і життя (пор. Йо. 6, 63). 14І коли Господь звелів мені турбуватися про братів, то ніхто мені не наказував, як маю чинити, але сам Всевишній об’явив, що я повинен жити згідно зі святим Євангелієм. 15І я сказав коротенько і просто це записати, і Святіший Отець затвердив (це) мені. 16А ті, які бажали прийняти цей спосіб життя, роздавали убогим усе, що мали (пор. Тов. 1, 3); і задоволені однією тунікою, шнуром і штанами. 17І не прагнули ми мати чогось більшого.
18Церковне Правило відмовляли ми, священики, (так), як інші духовні особи; брати без свячень молилися «Отче наш». Надзвичайно радо ми перебували в церквах. 19І були ми неосвіченими та покірними всім. 20І я працював власноруч і прагну працювати; і рішуче хочу, щоби всі інші браття працювали, бо це свідчить про порядність. 21Ті, які не вміють працювати, нехай навчаться, не через прагнення отримати нагороду за труди, а щоб поборювати лінивство. 22А якщо не дадуть нам платні за працю, то йдімо до Господнього столу й просімо милостині від дверей до дверей.
23Господь звелів, щоб ми віталися привітом: Нехай Господь обдарує тебе миром! (пор. Чис. 6, 26). 24Хай браття остерігаються посідати церкви, скромні помешкання і все, що для нас будують, якщо це суперечить святій убогості, яку ми зобов’язалися дотримуватися, перебуваючи всюди як чужинці та мандрівники (пор. 1 Пт. 2, 11).
25Рішуче наказую під послухом усім братам, де б вони не перебували, не наважуватися ні особисто, ані через посередників у Римській курії, клопотати про будь-які листи ані для церков, ані для жодного іншого місця, ані з огляду на проповідництво, ані з причини переслідування; 26але якщо їх десь не приймуть, нехай шукають пристановища в інших країнах, аби там з Божим благословенням жити у покаянні. 27І прагну бути послушним генеральному міністрові того братерства і тому ігумену, якого міністр забажає мені призначити. 28І так волів би його слухатися, щоб без його волі не могти ні рухатися, ані будь-що чинити, бо він є моїм паном.
29І хоча я людина проста і слабосила, однак, волію завжди мати священика, який би здійснював Церковне Правило. 30Й усі інші брати повинні так само слухати своїх ігуменів і молитися Церковне Правило. 31А якщо знайдуться брати, які б не відмовляли Правила, або хотіли б запровадити якісь зміни, або не були би католиками, то всі брати, де б лише не перебували, зустрівши котрогось з них, під послухом зобов’язані запровадити цього брата до найближчого настоятеля тієї місцевості, де зустріли непокірного. 32А настоятель під послухом зобов’язаний пильно стерегти брата вдень і вночі, як в’язня, щоб той не втік з-під варти, доки сам не передасть його до рук міністра. 33І міністр, будучи під послухом, зобов’язаний скерувати непокірного під вартою таких братів, які будуть його стерегти удень і вночі, як в’язня, доки не приведуть його до єпископа Остії, який є паном і покровителем цілого братства, аби підтримувати в ньому порядок. 34І нехай брати не говорять: «Це – інше Правило», бо це є пригадуванням, повчанням, заохоченням і моїм заповітом, який я, найменший брат Франциск, залишаю вам, моїм улюблeним братам, для того, аби ми ревно в католицькому дусі виконували Правило, дотримувати яке обіцяли Господеві.
35А генеральному міністрові й усім іншим міністрам і настоятелям під послухом забороняю будь-що до цих слів додавати або щось вилучати. 36І нехай цей лист мають завжди при собі разом з Правилом. 37І на всіх капітулах, які відбуваються, читаючи Правило, нехай прочитають і ці слова. 38Й усім моїм братам чи то священикам, чи ні, рішуче забороняю давати пояснення до Правила й до цих слів; нехай не кажуть: 39«Так треба його розуміти». Але як Господь дав мені просто і ясно промовляти і написати Правило і ці слова, так само просто і без пояснень розумійте їx і ревно виконуйте аж до останку.
40І хто лише дотримуватиметься цих слів, нехай на небі буде наповнений благословенням Всевишнього, а на землі – благословенням Його возлюбленого Сина з Пресвятим Духом Утішителем і з усіма небесними силами та з усіма святими. 41І я, брат Франциск, найменший ваш слуга, як лише можу, внутрішньо й назовні, підтверджую вам це найсвятіше благословення.
О найдорожчі Браття і на віки благословенні Сини! Слухайте мене, слухайте голосу свого Отця:
приобіцяли ми великі речі, більші – приобіцяні нам,
дотримуймо, отже, цих, зітхаймо до тих,
приємність коротка, кара – вічна,
мале терпіння – слава безконечна,
багато покликаних, мало – вибраних,
всі отримають заплату. Амінь.
