Згідно з багатовіковою традицією в урочистість Богоявлення (Трьох Царів) у францисканських монастирях відбулася коляда (візит всієї спільноти в келіях братів) і вибір покровителів на новий рік.
6 січня, в урочистість Богоявлення, яка є відомою як свято Трьох Царів, після посвячення крейди, ладану, води і солі, у францисканських монастирях монахи відвідують один одного у своїх келіях, мандруючи від кімнати до кімнати, не минаючи робочих приміщень.
Зазвичай наймолодший священик із спільноти очолює цей спільний, незвичайний „душпастирський візит”, тобто коляду. Він колядує, молиться, кадить кімнату і кропить свяченою водою, та випрошує для її мешканця Боже благословення на найближчий рік.
На дверях келій один із монахів пише крейдою, яку перед тим поблагословили, літери C+M+B або K+M+B та дату поточного року. Ця друга абревіатура, що є частіше вживаною, інтерпретується як ініціали трьох Мудреців, які прийшли вклонитися Ісусові: Каспер, Мельхіор і Бальтазар. Проте давніше використовувався напис C+M+B, це є перші літери латинських слів „Christus mansionem benedicat”, що означає: „Нехай Христос благословить це помешкання”.
У львівському монастирі коляда розпочалась від кімнати настоятеля. Священик молився про благословення для нього та всіх братів з монастиря.
„Благослови, бережи від злого, оберігай в небезпеці, рятуй від нещастя, зміцнюй віру, а в смутку і терпінні дай довірливу надію” – просив Бога духівник.
Потім священик покропив свяченою водою кімнату та її мешканця, покадив і склав побажання. За подібним сценарієм виглядав візит у кімнатах усіх інших братів. Під час переходу братів від однієї келії до іншої лунав спів колядок монахів.
6 січня монахи, методом жеребкування, обирають для себе та для монастиря покровителів і провідну думку на найближчий рік.
О. Владислав Лізун вибрав покровителя для Монастиря; стала нею Пресвята Діва Марія Непорочно Зачата і думка Повчання XXVII „Де є страх Господній, що стереже свій дім, там ворог немає можливості ввійти. Де є милосердя та делікатність, там немає ані нічого зайвого, ані затверділості серця„.
Перед тим о. Станіслав Нуцковський посвятив образки, призначені для жеребкування та просив Всемогутнього Бога, щоб брати не тільки взивали заступництва святих покровителів, але передусім наслідували їх, стаючи в такий спосіб вірними свідками Христової істини і любові.
