ЛИСТ ДО МІНІСТРА

1До брата N., міністра. Нехай Господь тебе благословить (пор. Чис. 6, 24). 2Так, як вмію, говорю тобі про справи душі твоєї, все те, що є перешкодою в любові Господа Бога та будь-яка людина, яка була б тобі перешкодою – чи то брат, чи інші, також коли б тебе били, це все ти повинен сприймати як благодать. 3І цього, власне, прагни, а не чогось іншого. 4З огляду на правдивий послух перед Господом Богом і щодо мене, бо точно знаю, що це є правдивий послух. 5Люби тих, які спричиняють тобі труднощі. 6Не бажай від них нічого іншого, крім того, що дасть тобі через них Господь. 7Люби їх за те; не бажай, щоб були кращими християнами. 8Нехай це має для тебе більшу вартість, ніж життя в пустельні. 9Через цю ситуацію прагну пізнати, чи насправді любиш Господа і мене, слугу Його і твого; якщо будеш так поводитися; щоб не було такого брата на світі, який, хоча б і найважче згрішив, а потім став перед тобою, відійшов би без твого милосердя, якщо шукав би милосердя. 10А якщо не шукав би милосердя, то ти запитайся, чи не прагне прощення. 11Навіть коли б і тисячу разів відтак згрішив на твоїх очах, люби його більше за мене, щоб притягнути його до Господа, та завжди до таких братів будь милосердним. 12Якщо можеш, оголоси всім ігуменам, що постановив ти собі так поводитися.
13З усіх розділів Правила, в яких йдеться про смертельні гріхи під час капітули в Зелені свята з допомогою Божою та порадою братів, звернено увагу на такий розділ: 14якщо б хтось з братів через нашіптування ворога смертельно згрішив, то зобов’язаний буде під послухом звернутися до свого ігумена. 15Усі брати, які знають про його гріх, нехай його не засоромлюють і не зневажають, але нехай проявляють над ним милосердя та зберігають гріх брата свого в цілковитій таємниці: бо здорові не потребують лікаря, лише хворі (Мт. 9, 12). 16Так само брати під послухом є зобов’язані вислати його з товаришем до свого вищого настоятеля. 17Вищий настоятель нехай прийме його з милосердям, так, як би сам собі бажав, коли б був у схожій ситуації. 18В іншому випадку, якщо б брат вчинив гріх щоденний (легкий), нехай визнає його своєму братові-священикові. 19Якщо ж не буде там священика, нехай визнає його братові своєму, до того часу, доки не знайде священика, який дав би канонічне розгрішення, про що вже йшлося. 20Ті [брати] нехай не мають влади накладання покути іншої, ніж ця: іди і вже віднині не гріши (Йо. 8, 11).
21Щоб цей лист краще був збережений, май його при собі аж до Зелених свят: бо ж будеш там [на капітулі] зі своїми братами. 22І цю справу, і всі інші, що не є достатньо виражені в Правилі, постарайтеся з допомогою Господа Бога доповнити.