ЛЮДСЬКА ВДЯЧНІСТЬ

О. Владислав Лізун OFMConv., настоятель львівського храму св. Антонія та монастиря св. Франциска, відіграє немалозначну роль у житті поляків західної України, зокрема у Львові. За свої заслуги Отець Владислав отримав в останньому часі дві нагороди – Медаль „Pro Patria” та золоту відзнаку Товариства  Польскої Культури Львівської Землі.

Медаль „Pro Patria” була встановлена відомством до справ Комбатантів та Репресованих осіб у 2011 р. івручається людям, які у особливий спосіб культивують пам’ять про боротьбу за незалежність Польщі, а о. Владислав виявився посеред небагатьох, хто удостоївся цієї честі. Не можна не згадати про любов до історії о. Владислава та його активну участь як священика у різноманітних патріотичних акціях, організованих Польським Консульством та львів’янами-поляками. Прикладом цього є молитва 29 листопада 2012 р. біля могили ветеранів на Личаківському цвинтарі з нагоди 182 річниці Листопадового повстання проти Росії; спільна молитва львів’ян та гостей з Польщі біля могили Невідомого Солдата на цвинтарі Львівських Орлят 11 листопада 2012 р., в день Національного Свята Незалежності Польщі, на якій о. Владислав закликав молитися за всіх, хто боровся за Батьківщину, хто спочиває в цьому місці та в інших місцях, дякував полеглим за те, що ми можемо радіти свободою – визнавати свою віру та розмовляти рідною мовою…; молитва біля хреста на Вулецьких Пагорбах, де 4 липня 1941 р. нацистами були розстріляні польські науковці та суспільні діячі, тут о. Владислав закликав щоб пробачити, щоб побороти біль, незрозуміння, щоб можна було на початку ІІІ Тисячоліття знову розпочати будівництво цивілізації любові…; а також багато інших подій у житті польського Львова, на які Отця Владислава запрошують як шанованого священика та почесного гостя.

Хоч о. Владислав народився в Польщі, недалеко Перемишля, і в його жилах тече польська та німецька кров, на Україні перебуває вже понад 20 років. Він був одним із перших францисканців, які приїхали до Львова на запрошення Слуги Божого о. Рафала Керницького, щоб відбудовувати духовно та фізично римсько-католицьку на Україні, щоб повернути людям віру, щоб проголошувати Слово Боже та роздавати Хліб життя. О. Владислав був настоятелем у Львові та Галичі, піднімав з руїн давній кармелітанський храм у Більшівцях, служив вірним у різних доїздних парафіях і багато людей з вдячністю схиляють перед ним голову.

8 грудня 2010 р. о. Владислав святкував 25-ліття вічних обітів, а наступного року його чекає наступний ювілей – 25-ліття рукоположення у священики. Нехай Добрий Бог обдаровує своїм щедрим благословенням о. Владислава та всіх францисканців, що жертовно служать на українській землі вірним різних національностей – полякам, українцям, росіянам, литовцям та ін., а святий Франциск нехай радіє з плідної праці на Господній ниві своїх духовних синів.