НЕЗАТВЕРДЖЕНЕ ПРАВИЛО ОРДЕНУ БРАТІВ МЕНШИХ

Пролог
1В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.
2Ось спосіб життя згідно з Євангелієм Ісуса Христа, про визнання і затвердження якого просив папу (римського) брат Франциск. Він визнав його і затвердив для нього і його братів теперішніх і майбутніх.
3Брат Франциск і кожний, хто буде настоятелем цього Ордену, має приректи послух і пошану папі Інокентієві та його наступникам. 4Усі інші брати мають обов’язок бути послушними братові Франциску і його наступникам.

Розділ 1
Брати повинні жити в послусі, без власності та в чистоті
1Правило і життя тих братів полягає в тому, щоб жити в послусі, чистоті та без власності, а також у зберіганні науки і наслідуванні прикладу Господа нашого Ісуса Христа, який говорить: 2Якщо хочеш бути досконалим, іди, продай усе (пор. Лк. 18, 22), що маєш, і роздай бідним, а будеш мати скарб на небі; приходь і йди за мною (Мт. 19, 21). 3І: Якщо хтось хоче йти за мною, нехай зречеться себе самого, візьме хрест свій і йде за мною (Мт. 16, 24). 4Також: Коли хтось хоче прийти до мене й не зненавидить свого батька й матір, жінку, дітей, братів, сестер, та ще й своє життя, той не може бути моїм учнем (пор. Лк. 14, 26). 5І кожний, хто покине батька або матір, братів або сестер, жінку або дітей, доми або поля ради Мене, в сто раз більше одержить, життя вічне успадкує (Мт. 19, 29; Мр. 10, 29 і Лк. 18, 29).

Розділ 2
Прийняття та одяг братів
1Якщо б хтось з Божого натхнення бажав прийняти цей спосіб життя і прийде до наших братів, нехай буде прийнятий доброзичливо. 2Якщо виявиться витривалим у бажанні прийняття нашого способу життя, брати нехай будуть обережні, щоб не втручатися в його дочасні справи, але нехай його якнайшвидше представлять своєму міністрові. 3Міністр нехай прийме його з правдивою добротою, заохотить і ретельно пояснить йому, в чому полягає наш спосіб життя. 4Згодом кандидат, якщо хоче і може це вчинити згідно із своїм сумлінням і без перешкод, продасть увесь свій маєток і все те постарається роздати бідним. 5Браття і їх міністр нехай будуть обережні, щоб зовсім не втручатися в його справи 6і не приймати від нього грошей, ані особисто, ані через заступників. 7Якщо все-таки брати відчуватимуть брак необхідних для життя речей, можуть їх остаточно прийняти, як і інші бідні, за винятком грошей. 8Коли [кандидат] повернеться, тоді міністр дасть йому одяг на період річного випробування: два підрясники без каптура, шнурок, штани і капарон до пояса. 9Після року випробування нехай буде прийнятий під послух. 10Потім не можна йому переходити до іншого ордну, ані «тинятися без послуху» згідно з розпорядженням папи і Євангелія. Бо ніхто, що поклав руку на плуг і озирається назад, не здатний до Царства Божого (Лк. 9, 62). 11Якщо ж прийде хтось, кому важко буде роздати маєток, а має добру волю, вистачить, що залишить його. 12Не можна приймати нічого всупереч практиці та приписам Святої Церкви.
13Інші брати, що прирекли послух, нехай мають один підрясник з каптуром і – якщо є потреба – другий без каптура, шнурок і штани. 14Усі брати нехай носять убогі підрясники і можуть їх латати з Божим благословенням убогим полотном або іншими клаптиками тканини; бо Господь говорить в Євангелії: Та ж ті, що в пишних палатах і в розкошах (Лк. 7, 25) і носять м’яку одежу (пор. Мт. 11, 8), сидять у царських палатах (Мт. 11, 8 і Лк. 7, 25). 15І хоча б їх і називали лицемірами, але нехай не перестають чинити добро і нехай не шукають собі дорогих шат на цьому світі, щоб могли отримати шати в Царстві Небесному.

Розділ 3
Молитовне Правило і піст
1Господь мовить: Цей рід злих духів можна вигнати постом і молитвою (Мр. 9, 28), 2і знову: Коли постите, не будьте сумні, як лицеміри (Мт. 6, 16). 3Тому всі брати, як духовні, так і без свячень, нехай обов’язково відмовляють Церковне Правило величання і молитви. 4Духовні особи нехай відмовляють Правило і нехай моляться за померлих згідно із звичаєм прийнятим серед духовенства. 5Для винагородження за провини і занедбання братів нехай відмовляють щоденно: «Помилуй мене, Боже» (Пс. 50) і «Отче наш». 6За померлих братів нехай моляться: «З глибин взиваю» (Пс. 129) і «Отче наш». 7І можуть мати книги, потрібні для молитовного правила. 8І братам без свячень можна мати Псалтир, якщо вміють читати. 9Ті, що не вміють читати, не можуть мати книг.
10Брати без свячень нехай відмовляють «Вірую в Бога» і двадцять чотири «Отче наш» і «Слава Отцю» замість Північної, за Утреню п’ять: за перший час «Вірую в Бога» і сім «Отче наш» і «Слава Отцю»; за третій, шостий і дев’ятий – по сім; за вечірню – дванадцять; за повечір’я – «Вірую в Бога» і сім «Отче наш» і «Вічная пам’ять»; і за провини та занедбання братів – щоденно три «Отче наш».
11Нехай всі брати постять від празника Всіх Святих до Божого Різдва і від Богоявління Господнього, коли Господь наш Ісус Христос почав постити, до Великодня. 12В інший період піст зобов’язує їх лише в п’ятниці. 13І можна їм згідно з Євангелієм споживати всі страви, які їм подадуть (пор. Лк. 10, 8).

Розділ 4
Взаємини між міністрами та іншими братами
1В ім’я Господнє! 2Усі брати, які є установлені міністрами і слугами інших братів у провінціях і в місцях, в яких перебуватимуть, нехай поселяють своїх братів, нехай їх часто відвідують і духовно повчають та скріпляють. 3Усі ж інші мої улюблені брати нехай будуть їм дуже послушні у всіх справах, що стосуються спасіння душі та які не суперечать способу нашого життя.
4І нехай ставляться до себе так, як говорить Господь: Що бажали б ви, щоб люди вам чинили, те ви чиніть їм (Мт. 7, 12), 5а також: «Не чини іншому те, що тобі не миле». 6І міністри, і слуги нехай пам’ятають, що Господь говорить: Не прийшов я, щоб мені служили, але послужити (Мт. 20, 28), і що їм є поручене піклування про братів. Якщо б хтось з них загинув з їхньої провини і через їхній поганий приклад, то будуть змушені судного дня дати відповідь (пор. Мт. 12, 36) перед Господом Ісусом Христом.

Розділ 5
Напоумлення братів, що грішать
1Стережіть, отже, душі ваші й душі ваших братів, бо страшно впасти в руки живого Бога (Євр. 10, 31). 2Якщо якийсь міністр дасть якомусь з братів доручення незгідне з нашим способом життя або суперечне із сумлінням брата, то той не є зобов’язаний його слухати; бо немає послуху там, де прихований переступ або гріх. 3Нехай, однак, усі брати, які підпорядковуються міністрові й слугам, пильно і помірковано приглядаються до поведінки міністрів і слуг. 4І якщо спостережуть, що хтось з них не поводиться духовно або не згідно із способом нашого життя, але поводиться тілесно та по третьому упімненні не виправився б, то нехай на капітулі в Зелені свята донесуть міністрові й слузі цілого братерства незважаючи на будь-які його протести.
5Якщо між братами знайшовся б будь-де брат, який бажає поводитися тілесно, а не духовно, то нехай брати звернуть йому увагу і напоумлять його смиренно і з любов’ю. 6Якщо ж після третього упімнення не бажав би виправитися, то нехай чимскоріш відішлють його до свого міністра і слуги або ж дадуть йому знати. Міністр і слуга нехай учинить так, як йому буде здаватися по-Божому за найкраще.
7І нехай бережуться всі брати, міністри і слуги, як і інші, щоб не дратуватися, ані не гніватися з приводу чийогось гріха або злого [прикладу], бо сатана хоче через гріх одного багатьох привести до упадку. 8Нехай радше як лише можуть духовно підтримують того, що згрішив, бо не здорові потребують лікаря, лише хворі (Мт. 9, 12; Мр. 2, 17).
9Не можна також братам мати владу, ані панувати над кимось, особливо над співбратами. 10Так бо Господь говорить в Євангелії: Князі народів панують над ними, а вельможі гнітять їх (Мт. 20, 15). Не так буде серед братів (пор. Мт. 20, 26), і 11хто хотів би бути серед них більшим, нехай буде їм міністром і слугою (пор. Мт. 20, 26), і 12хто хотів би серед них бути великим, нехай буде меншим (пор. Лк. 22, 26).
13Нехай жоден з братів зле не говорить і не чинить другому; 14нехай радше через любов духовну охоче служать одні одним і будуть собі послушні (пор. Гал. 5, 13). 15І це є правдивий і святий послух Господа нашого Ісуса Христа. 16І всі брати, які б відступили від заповідей Господніх, і вешталися поза послухом, нехай знають, що, згідно зі словами пророка (Пс. 118, 21), будуть прокляті, доки свідомо залишатимуться в тому грісі, поза послухом. 17І якщо витривають у заповідях Господа, як прирекли, виконувати Євангеліє і свій спосіб життя, нехай знають, що живуть в правдивому послусі та нехай будуть благословенні Господом.

Розділ 6
Як брати повинні звертатися до міністрів. Жодного брата не можна називати настоятелем
1Брати, перебуваючи в будь-якому місці, якщо не зуміють виконати нашого способу життя, нехай якнайшвидше звернуться до свого міністра і представлять йому свої труднощі. 2Міністр нехай старається їм так зарадити, якби собі самому бажав зарадити, коли б опинився в схожій ситуації.
3Нікого не можна називати настоятелем, але всі без винятку нехай зовуть себе братами меншими. 4І один одному нехай умивають ноги (пор. Йо. 13, 14).

Розділ 7
Як належить служити та працювати
1Усі брати, де б не перебували, чи в когось, щоб служити або працювати, не можуть бути керівниками ані урядовцями, ані не можуть займати керівні посади в домах, де служать. Нехай не приймають функцій, які б спричинили згіршення або заподіяли шкоду їхній душі (пор. Мр. 8, 36). 2Нехай, отже, будуть меншими і підданими всім, які перебувають в цьому самому домі. 3А брати, які вміють працювати, нехай працюють за тією професією, якої навчилися, якщо б це не шкодило спасінню душі й виконувалось належним чином. 4Бо так говорить пророк: Будеш їсти працю рук твоїх, щасливий будеш і добре тобі буде (Пс. 127, 2); і апостол: Як хтось не хоче працювати, хай і не їсть (пор. 2 Сол. 3, 10); а також: хай кожний залишиться в тій професії і в тих обов’язках, до яких був покликаний (пор. 1 Кор. 7, 24). 7Винагородою за працю може бути все, що їм потрібне, крім грошей. 8У разі конечності нехай ідуть по милостиню, як інші вбогі. 9І можна їм мати залізні знаряддя й інші засоби для їхнього ремесла.
10Усі брати «нехай стараються ревно прикладатись до якоїсь хорошої праці», бо написано: «Завжди чини добро, щоб диявол застав тебе зайнятим». 11І також: «Лінивство є ворогом душі». 12Тому слуги Божі повинні завжди віддаватися молитві або якійсь добрій справі.
13 де б не перебували брати: чи в пустельнях, чи в інших місцях, нехай стережуться, щоб не присвоювали собі жодного приміщення і нікому не боронили доступу до нього. 14І коли б хтось прийшов: чи друг чи ворог, злодій чи розбійник, нехай його доброзичливо приймуть. 15І будь-де є брати і в будь-якому місці зустрінуться, нехай виражають собі навзаєм повагу в дусі й пошану з любові, без нарікання(пор. 1 Пт. 4, 9). 16І нехай стережуться, щоб своїм зовнішнім виглядом не викликали враження сумних і набундючених лицемірів, але нехай будуть радісними в Господі (пор. Фил. 4, 4) і погідними, і доброзичливими.

Розділ 8
Брати не повинні приймати грошей
1Господь у Євангелії наказує: Глядіть і бережіться всілякої злості й зажерливості (пор. Лк. 12, 15), 2і: зважайте перед турботами цього світу і життєвими клопотами (пор. Лк. 21, 34).
3Тому жоден брат, де б не був і куди б не вирушив, в жодному разі не може брати із собою речей, що мають грошову вартість, або самих таки грошей, приймати або наказувати приймати чи то на купно одягу, чи книг, чи як винагороду за працю, ані в жодному іншому випадку, за винятком очевидної потреби для братів хворих; ми не повинні надавати більшого значення і користі речам, які мають грошову вартість, і самим грошам, ніж камінню. 4І хто їх пожадає або цінує більше, ніж каміння, того сатана старається засліпити. 5Зважаймо, ми, що покинули все (пор. Мт. 19, 27), щоб з приводу якоїсь дрібнички не втратили Царства Небесного. 6І якщо знайдемо десь гроші, не дбаймо про них більше, ніж про порох, який топчемо ногами, бо це марнота марнот – геть усе марнота (Проп. 1, 2). І якщо б, не дай Боже, трапилося, що якийсь брат збирає або має вартісні речі, або гроші, за винятком згаданої потреби для хворих, то вважаймо його, усі браття, фальшивим братом і відступником, і злодієм, і розбійником, і тим, хто має скарбничку (пор. Йо. 12, 6), хіба якщо б справді навернувся. 8У жодному разі нехай брати не приймають ані не кажуть приймати, а самі нехай не випрошують і не кажуть випрошувати ні вартісні речі, ні гроші для якихось домів або місць. Не повинні також товаришувати з особою, яка просить як милостиню речі, що мають грошову вартість, або таки самі гроші для тих місць.
9Інші ж служіння, які не суперечні з нашим способом життя, брати можуть виконувати будь-де з Божим благословенням. 10Але якщо прокажені будуть справді потребувати, то брати можуть для них збирати милостиню. 11Проте нехай дуже остерігаються грошей. 12Усі брати повинні також уникати скитання задля негідного зиску.

Розділ 9
Милостиня
1Усі брати нехай стараються наслідувати покору та убогість Господа нашого Ісуса Христа і нехай пам’ятають, що нічого іншого не повинні в тому світі мати, тільки – як говорить апостол: Вдоволені є цим, що маємо поживу та одежу (пор. 1 Тм. 6, 8). 2І повинні втішатися, коли перебувають серед людей простих і погорджених, убогих і кволих, хворих і прокажених, і серед жебраків, що при дорогах.
3І коли буде потреба, нехай ідуть по милостиню. 4І не повинні соромитись, нехай радше пригадують собі, що Господь наш Ісус Христос, Син Бога живого (пор. Йо. 11, 27), Всемогутнього, вчинив обличчясвоє, мов кремінь (пор. Іс. 50, 7), і не засоромився. 5І був убогий і бездомний, і жив з милостині, Він сам і блаженна Дівиця, і учні Його. 6І коли б люди осоромилися і не хотіли дати милостині їм, то брати повинні за це дякувати Богові, бо за цей сором отримають велике визнання перед судом Господа нашого Ісуса Христа. 7І нехай знають, що сором стається участю не того, хто його відчуває, а того, хто його спричиняє.
8І милостиня є спадщиною і правом убогих, яке здобув для нас Господь наш Ісус Христос. 9І брати, які трудяться над збиранням пожертв, отримають велику нагороду і дають нагоду для нагороди жертводавцям. Усе те, що люди залишають в цьому світі, – загине, але за любов і за складені милостині отримають нагороду від Господа.
10І з довірою повинен один другому виявляти свої потреби, щоб другий міг їх заспокоїти та послужити [братові]. 11І як мати любить і годує свого сина (пор. 1 Сол. 2, 7), так кожний нехай любить і годує свого брата; Господь уділить йому до цього своєї благодаті. 12І той, хто не їсть, хай того, що їсть, не судить (Рм. 14, 3)
13І будь-коли, якщо з’явиться потреба, можна всім братам повсюди користати з усіх страв, які люди можуть їсти, як Господь сказав про Давида, який спожив хліби покладання (пор. Мт. 12, 4), яких не дозволено їсти нікому, крім священиків (Мр. 2, 26). 14І нехай пам’ятають про те, що мовить Господь: Зважайте на самих себе, щоб часом серця ваші не обтяжилися обжирством, пияцтвом та життєвими клопотами, і щоб той день не впав на вас зненацька, немов сітка, бо він прийде на всіх, які живуть на поверхні всієї землі (пор. Лк. 21, 34-35). 16Схоже й в ситуації очевидної потреби можна всім братам так користати з необхідних речей, як надихне їх Господь, бо «коли з’являється потреба, закон не зобов’язує».

Розділ 10
Брати хворі
1Коли якийсь брат будь-де захворіє, то нехай брати його не залишають, не призначивши одного або, якщо треба, кількох братів, які будуть за ним так доглядати, як би «самі хотіли б бути доглянуті». 2Якщо ж, однак, є крайня потреба, то можуть його залишити якійсь особі, яка повинна ним опікуватися під час хвороби. 3І прошу хворого брата, щоб за все дякував Творцеві; і щоб прагнув бути таким, яким хоче його мати Господь: чи то здоровим, чи хворим, бо тих усіх, яких Бог призначив до життя вічного(Ді. 13, 48), приготовляє через випробування і хвороби, і через духа смиренності, як це мовить Господь: Я виправляю і караю тих, яких люблю (пор. Од. 3, 19). 4І якщо якийсь [брат хворий] дратувався б, або гнівався б на Бога чи братів, або вперто домагався б ліків, бажаючи надмірно рятувати плоть, яка і так швидко вмре і є ворогом душі, чинить це під впливом злого і є плотським, і, здається, якби не був з-посеред братів, бо більше від душі любить плоть.

Розділ 11
Брати не повинні проклинати, ані ображати, але любитись навзаєм
1Брати нехай остерігаються, щоб когось не осуджували фальшиво словом, ані не вдавалися в суперечки (пор. 2 Тм. 2, 14). 2Нехай стараються радше, наскільки Бог уділить благодаті, мовчати. 3Нехай не сперечаються між собою, ані з іншими, але нехай стараються смиренно відповідати, кажучи: Слугою непотрібним я є (пор. Лк. 17, 10). 4І нехай не гніваються, бо кожний, хто гнівається на брата свого, підпаде судові. Хто скаже братові: Нікчема! – той підпаде Верховному Судові. А хто скаже: Дурень! – той підпаде під вогонь пекельний (Мт. 5, 22). І нехай любляться взаємно, як говорить Господь: Це моя заповідь, щоб ви любили один одного, як я вас полюбив (Йо. 15, 12). 6І нехай ділом виражають любов, яку мають до себе навзаєм, як це мовить апостол: Не любімо словом, ані язиком, лише – ділом і правдою (1 Йо. 3, 18), 7і щоб нікого не ганьбили (пор. Тит. 3, 2). 8Нехай не шемрають і не принижують інших, бо написано: обмовники і наклепники є Богові огидні (пор. Рим. 1, 29). 9Нехай будуть ввічливі, виявляючи повну лагідність супроти всіх людей (Тит. 3, 2). 10Нехай не судять і не засуджують. 11І як говорить Господь, нехай не займаються найменшими гріхами інших людей (пор. Мт. 7, 3; Лк. 6, 41), 12а радше власні гріхи нехай розважають в скорботі душі своєї (Іс. 38, 15). 13І нехай силкуються ввійти через тісні ворота (Лк. 13, 24), бо Господь мовить: Тісні ті двері і вузька та дорога, що веде до життя, а мало таких, що її знаходять (Мт. 7, 14).

Розділ 12
Нечисті погляди на жінок і перебування з ними
1Усі брати, де б не перебували і куди б не йшли, нехай остерігаються нечистих поглядів на жінок та їхнього товариства. 2І нехай ніхто не вдається до спілкування з ними, ані сам не йде з ними дорогою, ані не їсть з ними при столі з однієї миски. 3Священики, сповідаючи їх або уділяючи їм духових порад, нехай розмовляють з ними гідно. 4І взагалі, жодна жінка не може бути зобов’язана до послуху будь-яким братом, але отримавши від нього духовну раду, нехай творить покаяння, де захоче. 5І всі дуже чуваймо над собою і всі наші чуття зберігаймо в чистоті, бо Господь говорить: Кожний, хто дивиться на жінку з пожаданням, той вже вчинив перелюб з нею в своїм серці (Мт. 5, 28). 6І апостол: Хіба ж не знаєте, що тіло ваше – храм Святого Духа (1 Кор. 6, 19)? Коли хтось зруйнує храм Божий, Бог зруйнує того (1 Кор. 3, 17).

Розділ 13
Уникання розпусти
1Якщо хтось з братів через диявольське нашіптування допустився б гріха розпусти, треба зняти з нього габіт, до якого втратив право через свій негідний вчинок, і нехай все залишить, і нехай буде цілковито видалений з Ордену. 2А потім нехай творить покаяння за свої гріхи.

Розділ 14
Як брати повинні йти у світ
1Коли брати йдуть у світ, нічого не повинні брати у дорогу (пор. Лк. 9, 3): ані калитки (пор. Лк. 10, 4), ані торби, ні хліба, ні грошей (пор. Лк. 9, 3), ані палиці (пор. Мт. 10, 10). 2І коли ввійдуть до будь-якого дому, нехай перше мовлять: Мир домові цьому (пор. Лк. 10, 5). І в тім домі залишаючись нехай їдять і п’ють, що в них є (пор. Лк. 10, 7). 4Нехай не противляться злому (пор. Мт. 5, 39), але якщо їх хто вдарить в праву щоку нехай обернуть йому й другу (пор. Мт. 5, 39; Лк. 6, 29). 5І тому, хто бере їм свиту, нехай неборонять і одежі (пор. Лк. 6, 29). 6Нехай дають кожному, хто їх просить, а не допоминаються повернення того, хто бере їхню власність (пор. Лк. 6, 29-30).

Розділ 15
Брати не повинні їздити верхи
1Наказую всім моїм братам, як духовним, так і без свячень, тим, які в дорозі або перебувають в якомусь місці, щоб не тримали жодної тварини у себе, ані в інших, ані в якийсь інший спосіб. 2І якщо не змушує їх до цього хвороба або важлива потреба, не можна їм їздити верхи.

Розділ 16
Про тих, що йтимуть до сарацинів та інших невірних
1Господь говорить: Оце я посилаю вас, немов овець серед вовків. 2Будьте, отже, мудрі, як змії, і прості як голубки (Мт. 10, 16). Тому, коли б хтось з братів хотів вирушати до сарацинів чи інших невірних, нехай іде за дозволом до свого міністра і слуги. 4А міністр, якщо визнає їх за відповідних, щоб послати, нехай уділить їм дозволу і не противиться. Мусить бо дати звіт перед Господом (пор. Лк. 16, 2), якщо невластиво вчинить у тій чи теж в іншій справі. 5Браття, які вирушають, можуть двояко духовно серед них поводитися. 6Один спосіб: не вдаватися до сварки, ані суперечки, але бути підданими всілякій людській установі заради Господа (1 Пт. 2, 13) і визнавати, що є християнської віри. 7Другий спосіб: коли б бачили, що це є Господеві до вподоби, нехай проповідують Слово Боже, щоб [люди] повірили в Бога Всемогутнього, Отця, і Сина, і Святого Духа, Творця всіх речей, в Сина Відкупителя і Спасителя, і щоб прийняли хрещення й стали християнами, бо коли хтось не вродиться з води та Духа, не спроможний увійти в Царство Боже (пор. Йо. 3, 5).
8Брати можуть проповідувати тим та іншим людям ті та інші Боголюбиві істини, бо Господь говорить в Євангелії: Кожний, отже, хто визнає мене перед людьми, того і я визнаю перед моїм Отцем Небесним (Мт. 10, 32). 9І: Хто б соромився мене та моєї науки, того й Син Чоловічий буде соромитися, коли прийде у славі своїй і Отця, і святих ангелів (Лк. 9, 26).
10І всі брати, де б не були, нехай пам’ятають, що віддалися й пожертвували свої тіла Господу Ісусові Христові. 11І з любові до Нього повинні видавати себе ворогам як видимим, так і не видимим, бо Господь каже: Хто погубить свою душу задля мене, той її врятує (Лк. 9, 24) на життя вічне (Мт. 25, 46). 12Блаженні переслідувані за правду, бо їхнє є Царство Небесне (Мт. 5, 10). 13Переслідували мене – переслідуватимуть і вас (Йо. 15, 20). 14І якщо будуть вас переслідувати в тому місці, тікайте в інше(пор. Мт. 10, 23). 15Блаженні ви (Мт. 5, 11), коли вас ненавидітимуть люди (Лк. 6, 22) і будуть вас зневажати і гонити (Мт. 5, 11), коли вилучать вас, коли ганьбитимуть вас, та коли викинуть, як безчесне, ваше ім’я (Лк. 6, 22), і коли будуть виговорювати всяке лихо на вас, обмовляючи мене ради (Мт. 5, 11). 16Радійте того дня і веселіться (Лк. 6, 23), бо нагорода ваша велика на небі (Мт. 5, 12). 17І я кажу вам, моїм друзям: Не бійтесь (пор. Лк. 12, 4), 18не бійтеся тих, що вбивають тіло (Мт. 10, 28), а потім більш нічого заподіяти не можуть (Лк. 12, 4), 19глядіть же, не тривожтесь (Мт. 24, 6). 20Бо ж вашим стражданням ви спасете душі свої (пор. Лк. 21, 19), 21і хто витриває до кінця, той спасеться(Мт. 10, 22; 24, 13).

Розділ 17
Проповідники
1Ніхто з братів нехай не проповідує проповідей всупереч практиці та розпорядженням Святої Церкви і без дозволу свого міністра. 2Міністр нехай вважає, щоб не дозволяв легковажно. 3Усі брати нехай проповідують ділами. 4І жодний міністр або проповідник нехай не привласнює собі свого служіння стосовно братів або обов’язку проповідництва, але без спротиву нехай залишить свій обов’язок в тій самій годині, в якій отримає такий наказ.
5Тому через любов, якою є Бог (пор. 1 Йо. 4, 8-16), благаю всіх моїх братів-проповідників і тих, які моляться, і тих, які працюють, як духовних, так і без свячень, щоб старалися смирятись у всьому, 6щоб не гордилися, ані не тішилися, і не виносилися духом з приводу добрих слів і вчинків, ані навіть з жодного добра, яке Бог інколи чинить або говорить і довершує в них і через них згідно з тим, що мовить Господь: Одначе не радійте тому, що духи вам коряться (Лк. 10, 20). 7І будьмо твердо впевнені, що нашою власністю є лише вади та гріхи. 8І радіймо тоді радше, коли впадаємо в різноманітні спокуси (пор. Як. 1, 2), і коли зносимо на цьому світі, для життя вічного, різні прикрощі або труднощі, духовні чи тілесні.
9Браття, остерігаймося усі всілякої гордині та марнославства, 10стережімось від мудрості того світу і плотської запобігливості (Рм. 8, 6). 11Бо ж дух людини, відданої плоті, прагне і дуже старається про знайомість слів [Божих], але не багато турбується про діла, 12і шукає не внутрішньої релігійності та святості духа, але радше хоче і прагне зовнішньої релігійності та святості, видимої для людей. 13І про таких говорить Господь: Істинно кажу вам: вони вже мають свою нагороду (Мт. 6, 2). 14Дух Господній натомість домагається, щоб плоть була умертвлена і погорджена, немічна і відкинута. 15І старається про покору і терпеливість та чистий, щирий і правдивий мир духа. 16І завжди понад усе прагне страху Божого та Божої мудрості Отця, і Сина, і Святого Духа. 17І всіляке добро приписуймо Господу Богові Найвищому і визнаваймо Його власністю і дякуймо за все Тому, від якого походить всяке добро. 18І Він сам, Найвищий, Єдиний і Правдивий Бог, нехай має, приймає і отримує всяку честь і шану, всяку прославу і благословення, всяке благодарення і хвалу, Він, до якого належить всяке добро, який сам єБлагий (пор. Лк. 18, 19).
19І коли бачимо або чуємо, що [люди] зле говорять або зле чинять, або блюзнять Богові, ми благословляймо і чинімо добро, і хвалімо Бога (пор. Рм. 12, 21), котрий благословен навіки (Рм. 1, 25).

Розділ 18
Збори міністрів
1Кожний з міністрів може зустрічатися з братами щороку в празник св. Михаїла Архангела, де їм сподобається, щоб розглядати справи Божі. 2Усі міністри країн, які перебувають за морем або за горами, повинні збиратися раз на три роки, а інші міністри – раз на рік, на капітулу в Зелені свята в Церкві Пресвятої Марії в Порцюнкулі, якщо міністр і слуга всього братства не постановить інакше.

Розділ 19
Брати повинні жити по-католицьки
1Усі брати нехай будуть католиками, нехай живуть і говорять по-католицьки. 2Коли б який словом або ділом відступив від віри і католицького життя і при тому не виправився, то повинен бути цілковито усунений з нашого братства. 3І усіх духовних ченців вважаймо панами в справах, що стосуються спасіння душі, а не віддаляють від нашого Ордену, і віддаваймо в Господі честь їхньому станові, службі та урядові.

Розділ 20
Покаяння і приймання Тіла та Крові Господа нашого Ісуса Христа
1І брати мої улюблені, як духовні, так і без свячень, нехай визнають свої гріхи перед священиками нашого Ордену. 2А якщо це неможливо, нехай сповідаються в інших розважливих католицьких священиків, добре знаючи і пам’ятаючи, що коли якийсь католицький священик уділить їм розгрішення і накладе покуту, напевно, отримають розгрішення з тих гріхів, з яких висповідалися, якщо лише постараються смиренно й вірно виконати накладену покуту.
3Але якщо б не могли знайти тоді священика, нехай висповідаються своєму братові, як мовить Яків-апостол: Сповідайте, отже, один одному гріхи ваші (Як. 5, 16). 4То ж нехай з цього приводу не занехають звертатися до священика, бо тільки священики отримали владу в’язання і розв’язування. 5І після такого жалю і сповіді нехай приймуть Тіло і Кров Господа нашого Ісуса Христа з великим смиренням і честю, пам’ятаючи, що Господь говорить: Хто тіло моє їсть і кров мою п’є, той живе життям вічним (Йо. 6, 4), 6і: Чиніть це на мій спомин (Лк. 22, 19).

Розділ 21
Як брати можуть хвалити Бога і заохочувати величати Його
1І ту або таку заохоту і величання всі мої брати – якщо лише забажають – можуть проповідувати серед будь-яких людей з Божим благословенням: 2бійтеся і честь віддавайте, хваліть і благословіть, дякуйте (1 Сол. 5, 18) і величайте Господа Бога Всемогутнього в Тройці та Єдності, Отця, і Сина, і Святого Духа, Творця всього сущого. 3Покайтесь (Мт. 3, 2), чиніть плоди, достойні покаяння (Лк. 3, 8), бо скоро помремо. Дайте, то й вам дасться (Лк. 6,38), простіть, то й вам проститься (Лк. 6, 37). Коли ви не будете прощати людям їхні провини (Мт. 6, 14), Господь не простить вам гріхів ваших (пор. Мр. 11, 26). Сповідайте всі гріхи ваші (пор. Як. 5, 16). 7Блаженні ті, що вмирають в покаянні, бо будуть в Царстві Небесному. 8Горе тим, що вмирають без покаяння, бо будуть синами диявола (пор. 1 Йо. 3, 10), якого діла чинять (пор. Йо. 8, 41), і підуть в вогонь вічний (пор. Мт. 18, 8; 25, 41). 9Бережіться і стримуйтеся від всякого зла та витривайте в доброму аж до кінця.

Розділ 22
Напоумлення братів
1Призадумаймося, всі брати, над словами Господа: Любіть ворогів ваших і моліться за тих, що гонять вас (Мт. 5, 44), бо Господь наш Ісус Христос, у сліди якого ми повинні вступати (пор. 1 Пт. 2, 21), назвав приятелем свого зрадника (пор. Мт. 26, 50) і віддався добровільно тим, які Його розп’яли. 3Нашими приятелями є всі ті, які нас несправедливо переслідують і обтяжують, і смиряють, і кривдять, завдають болю і терпіння, мучать і вбивають. 4Ми маємо їх дуже любити, бо завдяки тому, що нам роблять, отримаємо життя вічне.
5І ненавидьмо плоть нашу з її вадами і гріхами, бо через плотське життя диявол хоче нас позбавити любові Ісуса Христа і життя вічного, і себе самого з усіма погубити в пеклі; бо з власної вини ми є смердячими, нужденними і супротивними до добра, схильними і охочими до злого, Господь бо так говорить в Євангелії: 7 Із серця походять і виходять лихі думки, чужолозтво, розпуста, вбивство, злодійство, загребущість, облуда, підступ, безсоромність, заздрий погляд, лживе свідчення, богохульства, безглуздя (пор. Мр. 7, 21; Мт. 15, 19). 8Уся ця погань виходить із нутра (Мр. 7, 23) і це осквернює людину (пор. Мт. 15, 20).
9Тепер, отже, коли ми покинули світ, нічого іншого не маємо чинити, як лише виконувати волю Господа і Йому самому подобатися. 10Стережімося міцно, щоб ми не були ґрунтом при дорозі (або каменистим, або тернистим), про який Господь говорить в Євангелії: 11Зерно – це слово Боже (Лк. 8, 11). 12Те, що впало край дороги й було потоптане (пор. Лк. 8, 5) – це ті, що слухають (Лк. 8, 12) слова і не розуміють (пор. Мт. 13, 19), 13і зараз же (Мр. 4, 15) приходить диявол (Лк. 8, 12) і забирає (Мр. 4, 15) посіяне в них слово (Мр. 4, 15), і вириває геть з їхнього серця слово, щоб вони не увірували та й не спаслися (Лк. 8, 12). 14Зерно, яке впало на кам’янистім ґрунті (пор. Мт. 13, 20) – це ті, що як почують слово, зараз же з радістю приймають (Лк. 8, 13) його (Мр. 4, 16).15Коли ж стається утиск чи гоніння за слово, вони негайно зневірюються (Мр. 4, 17) і не мають коріння в собі, й непостійні (Мр. 4, 17), бо ж вірують до часу й під час спокуси відпадають (пор. Лк. 8, 13). 16А те, що впало між тернину – це ті (Лк. 8, 14), що чули слово Боже (пор. Мр. 4, 18), але турботи (Мт. 13, 22) і клопоти (Мр. 4, 19) цього світу та омана багатства (Мт. 13, 22) й жадоба інших речей, увійшовши, заглушують слово, роблячи його неплідним (пор. Мр. 4, 19). 17Нарешті те, що на землі добрій (Лк. 8, 15) було посіяне (пор. Мр. 4, 20) означає людей, котрі чувши слово серцем щирим, добрим (пор. Лк. 8, 15) розуміють (пор. Мр. 13, 23) і держать, і дають плід у терпінні (Лк. 8, 15). 18І тому ми, брати, як говорить Господь, залишімо мертвим ховати своїх померлих (пор. Мт. 8, 22).
19І дуже остерігаймося злоби й хитрощів сатани, який не хоче, щоб людина мала ум і серце, спрямоване до Бога. 20І, кружляючи, старається нібито за якусь нагороду або користь полонити серце людини і придушити в її пам’яті слово і заповіді Господні, і хоче обтяжити людське серце справами та клопотами цього світу і замешкати в ньому, як говорить Господь: Коли дух нечистий вийде з чоловіка, то блукає по місцях безводних (Мт. 12, 43) шукаючи спочинку, та не знайшовши каже: 22Вернуся в дім свій, звідкіля я вийшов (Лк. 11, 24). Приходить і знаходить його порожнім, заметеним та прибраним (Мт. 12, 44). 24І тоді йде й бере з собою інших сім духів, гірших від себе, і входять і там оселюються, і останнє того чоловіка буде гірше, ніж перше (пор. Лк. 11, 26).
25Ось тому теж, брати, стережімося всі міцно, щоб ми нібито за якусь нагороду, працю чи користь не загубили або не відвернули нашого ума і серця від Господа. 26Але через святу любов, якою є Бог (пор. 1 Йо. 4, 16), прошу всіх братів, як міністрів, так і інших, щоб, усунувши всі перешкоди і відкинувши всі турботи та клопоти, чистим серцем і чистим умом якнайкраще служили Господу Богові, любили і честь віддавали; бо цього Бог прагне понад усе. 27І приготовляймо в собі завжди помешкання і житло (пор. Йо. 14, 23) Тому, хто є Господом Богом, Всемогутнім, Отцем, і Сином, і Святим Духом, який мовить: Будьте чуйні, отже, і кожного часу моліться, щоб мати змогу уникнути всього зла, яке прийде, і стати перед Чоловічим Сином (пор. Лк. 21, 36). 28А коли стоїте на молитві (Мр. 11, 25), кажіть: (Лк. 11, 2) Отче наш, що єси на небі! (Мт. 6, 9). 29І величаймо Його чистим серцем, бо треба молитись завжди й не падати духом (Лк. 18, 1); 30бо ж таких поклонників і шукає собі Отець. 31Бог – Дух. Ті, що йому поклоняються, повинні в дусі й правді поклонятися Йому (пор. Йо. 4, 23-24). 32І до нього прибігаймо як до Пастиря і Владики душ наших (пор. 1 Пт. 2, 25), який говорить: Я є добрий Пастир (Йо. 10, 14) і життя своє кладу я за моїх овець (Йо. 10, 15). 33Ви ж усі брати. 34Та й отця собі теж не йменуйте на землі: один бо у вас Отець – Той, що на небі. 35Ви ж не давайте себе звати – Учителю, один бо у вас Учитель, Той, що на небі (пор. Мт. 23, 8-10).
36Коли ж ви в мені перебуватимете, і мої слова в вас перебуватимуть, – просіте тоді, чого лиш забажаєте, і воно здійсниться для вас (Йо. 15, 7), 37бо де двоє або троє зібрані в моє ім’я, там я серед них (Мт. 18, 20). 39Отож я з вами по всі дні аж до кінця віку (Мт. 28, 20). Дух – ті слова, що їх я вимовив до вас, вони й життя (Йо. 6, 64), я – путь, істина і життя (Йо. 14, 6). Отож бережімо слова життя і науку, і Святе Євангеліє Того, який зволив молитися за нас до свого Отця і об’явити нам Його ім’я, кажучи: Отче, прослав своє ім’я (Йо. 12, 28) і прослав свого Сина, щоб Син Твій Тебе прославив(Йо. 17, 1). 42Отче, я об’явив Твоє ім’я людям, яких Ти від світу передав мені (Йо. 17, 6); слова бо, Тобою мені дані, я їм дав, і сприйняли вони їх, і справді збагнули, що від Тебе я вийшов, і увірували, що Ти мене послав. 43Молю ж за них: не за світ молю, 44лише за тих, яких Ти передав мені, бо вони – Твої. І все моє – Твоє, Твоє ж моє (Йо. 17, 8-10). 45Отче Святий! Заради імені Твого бережи їх, тих, що їх Ти мені передав, щоб були одно, як ми! (Йо. 17, 11).46Кажу те, у світі бувши, щоб вони радощів моїх мали у собі вщерть. 47Слово Твоє я передав їм, тож зненавидів їх світ, – не від світу бо вони, так само, як і я не від світу. 48Не молю, щоб Ти взяв їх від світу, лише – щоб зберіг їх від лихого (Йо. 17, 13-15). Прослав їх у Твоїй істині: 50слово Твоє – істина. 51Як послав єси мене у світ, так послав і я їх у світ. 52Віддаю себе за них у посвяту, щоб і вони були освячені в істині. 53Та не лиш за цих молю, але і за тих, які завдяки їхньому слову увірують в мене (Йо. 17, 17-20), щоб усі були одно, як Ти, Отче, в мені, а я в Тобі, щоб і вони були в нас об’єднані; щоб світ увірував, що Ти мене послав, та й ізлюбив їх, як ізлюбив мене (Йо. 17, 22-23). 54І спричиню, що об’явлю їм Твоє ім’я, щоб любов, якою Ти полюбив мене, в них перебувала, – а я в них! (пор. Йо. 17, 26). 55Отче, хочу, щоб ті, яких Ти мені передав, перебували там, де і я, щоби й вони були зі мною та й бачили cлаву Твою (пор. Йо. 17, 24) в Твоєму Царстві (Мт. 20, 21). Амінь.

Розділ 23
Молитва благальна та вдячна
1Всемогутній, Найвищий, Найсвятіший і Найбільший Боже, Отче Святий (Йо. 17, 11) і Справедливий, Господи, Царю неба і землі (пор. Мт. 11, 25) благодарення Тобі приносимо з огляду на Тебе самого, що Твоєю святою волею та через Єдинородного Сина Твого у Святому Дусі сотворив єси всі істоти духовні й тілесні, а нас, сотворених на образ і подобу (пор. Бут. 1, 26) Твою, поселив у раю (пор. Бут. 2, 15). Ми ж впали з власної вини. 3І благодарення Тобі приносимо за те, що коли сотворив єси нас через Сина Твого, так через святу любов Твою, якою нас полюбив (пор. Йо. 17, 26), вчинив, що Він – правдивий Бог і правдивий чоловік, народився з всехвальної Діви, блаженної, святої Марії і через Його хрест, і кров, і смерть забажав єси викупити нас з неволі. 4І благодарення Тобі приносимо за те, що Син Твій прийде в славі свого маєстату, аби відкинути проклятих у вогонь вічний, тих, які не чинили покаяння і не пізнали Тебе, і щоб сказати всім, які Тебе пізнали й прославили і в смиренні Тобі служили: Прийдіть, благословенні Отця мого, візьміть у спадщину Царство, що було приготоване вам від початку світу (пор. Мт. 25, 34).
5А тому, що ми всі, нужденні й грішні, негідні взивати імені Твого, тому благаємо смиренно, щоб Господь наш Ісус Христос, Син Твій улюблений, в якому є Твоє уподобання (пор. Мт. 17, 5), приніс Тобі за все благодарення разом з Святим Духом – Утішителем, адже Тобі та Йому це до вподоби, Він, який Тобі завжди за всіх і за все повністю віддає, через якого стільки для нас вчинив єси. Алилуя.
6І всехвальну Матір, найсвятішу Марію, вседіву, святих Михаїла, Гавриїла і Рафаїла, і всі хори блаженних серафимів, херувимів, престолів, господьств, начал, властей, ангелів і архангелів, святих Івана Хрестителя, Івана Євангелиста, Петра, Павла і святих патріархів, пророків, младенців, апостолів, євангелистів, учнів, мучеників, ісповідників, дівиць, святих Іллю та Єноха і всіх святих, які були і будуть, і є задля любові Твоєї смиренно просимо, щоб, так як тобі подобається, приносили благодарення за все Тобі, найвищому правдивому Богові, вічному і живому, з Сином Твоїм улюбленим, Господом нашим Ісусом Христом і Святим Духом Утішителем на віки вічні. Амінь. Алилуя (пор. Од. 19, 3-4).
7А всіх, які прагнуть служити Господу Богові в Святій Католицькій Церкві та Апостольській, і всі наступні стани: священиків, дияконів, піддияконів, свіченосців, екзорцистів, читців, воротарів і всіх духовних, усіх ченців і черниць, усіх навернених і покірних, убогих і тих, хто потребує, царів і князів, робітників і землеробів, слуг і панів, усіх дівиць і заміжніх, людей світських, чоловіків і жінок, усіх дітей, молодь, молодих і старших, здорових і хворих, усіх малих і великих, і все людство, племена, покоління і язики (пор. Од. 7, 9) всі народи і всіх людей на цілій землі, які є і будуть, ми всі брати менші, слуги непотрібні(Лк. 17, 10) смиренно просимо і благаємо, щоб ми всі витривали в правдивій вірі та покаянні, бо інакше ніхто не може бути спасенним. 8Усім серцем, усією душею, всією думкою, усією силою (Мр. 12, 30), цілим умом і всією силою (пор. Лк. 10, 27), цілим зусиллям, цілим почуттям, цілою серединою, усіма прагненнями і цілою волею, любімо всі Господа Бога (пор. Мр. 12, 30), який дав і дає нам усім ціле тіло, цілу душу і ціле життя, який сотворив нас, відкупив і спас нас лише через своє милосердя (пор. Тов. 13, 5), який нам, нещасним і нужденним, зіпсованим і смердячим, невдячним і злим, виявив і виявляє всіляке добро. 9Отож не маймо інших бажань, інших прагнень, інших насолод і радостей, окрім Творця і Відкупителя, і Спасителя нашого, Єдиного, Правдивого Бога, який є повнотою добра, усіляким добром, всецілим добром, правдивим і найвищим добром, який сам один є Благий (пор. Лк. 18, 19), Милостивий, Лагідний, Милий і Солодкий, який сам один є Святий, Справедливий, Правдивий, Великий і Правий, котрий сам один є зичливий, без вини, чистий, від якого і через якого і в якому (пор. Рим. 11, 36) є усіляке прощення, усіляка благодать, усіляка хвала для всіх каянників і справедливих, для всіх блаженних, що веселяться на небесах. 10Отож, нехай нам ніщо не заважає, ніщо не відділяє, ані непокоїть; 11повсюди, на кожному місці, в кожній годині та в кожній порі, щоденно і неустанно віруймо всі щиро й смиренно, зберігаймо в серці й любімо, шануймо і величаймо, служімо, славмо і благословляймо, вихваляймо і возвеличуймо, прославляймо і принесімо благодарення найвищому і найвеличнішому Богові вічному, Тройці та Єдності, Отцю, і Сину, і Святому Духові, Творцеві всіх речей і Спасителеві всіх, що в Нього вірують, уповають і люблять Його, Тому, який не має ні початку ні кінця, який є Незмінний, Невидимий, Непомильний, Неописаний, Незбагненний, Незглибимий (пор. Рим. 11, 33), Благословенний, Хвальний, Найвищий, Солодкий, Гідний любові, Улюблений та цілковито Жаданий понад усе на віки. Амінь.

Розділ 24
Закінчення
1В ім’я Господнє! Прошу всіх братів, щоб вивчили текст і значення того, що є записане в цьому способі життя для спасіння душ наших, і щоб собі це часто пригадували. 2І благаю Бога, який є Всемогутній і в Тройці Єдиний, щоб благословив усіх, хто навчає і тих, хто навчається, зберігає, пам’ятає і завжди виконує все, що є тут записане, для спасіння душ наших, які будуть собі це пригадувати і виконувати. 3І, цілуючи їм ноги, благаю всіх, щоб цей спосіб життя дуже любили, стерегли та зберігали. 4І в ім’я Бога Всемогутнього і Отця Святого, і під послухом я, брат Франциск, суворо наказую і зобов’язую, щоб з того, що є написане в цьому способі життя, ніхто нічого не віднімав, ані нічого до того письма не додавав (пор. Втор. 4, 2; 12, 32), і щоб брати не мали іншого правила. 5Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, яка була на початку і тепер, і на завжди, і на віки вічні. Амінь.

https://www.ofmbizant.com.ua/pro-chyn/1-chyn/tvory-sviatoho-frantsyska/#_ftn1