14 серпня 2021 р. відзначатимемо 80-ту річницю мученицької смерті св. Максиміліана Марії Кольбе, францисканця, священика, місіонера, великого апостола Непорочної. Здається, немає кращого способу пізнати людину, якої вже нема посеред нас, як сягнути по його літературну спадщину. А тому – пропонуємо цикл, завдяки якому матимемо змогу ознайомитися з вибраними фрагментами Листів св. Максиміліана.
Тексти не будуть подаватися у хронологічному порядку. Йдеться більше про те, аби представити Кольбе у його повсякденному житті. Це простий спосіб, щоб показати, наскільки яскравою постаттю він є, і водночас – високоінтелектуальною людиною, вмілим організатором, що любить францисканський орден, святу Церкву, а передусім Непорочну, прагнучи здобути для Неї весь світ. І водночас показати, наскільки він є людяним, наскільки є подібним до нас і в скількох справах він може стати для нас братом і вчителем.
Перший текст – це лист, написаний о. Максиміліаном своїй матері Марії. У ньому він описує подорож і перше враження з монастиря в Гродні, де він продовжуватиме друкувати „Лицар Непорочної”, видавництво якого розпочалося у Кракові десять місяців тому.
Зміст листа дає змогу зауважити, що о. Кольбе є сповнений оптимізму і доброго настрою. Здається, не могло бути по-іншому, коли він все довірив волі Непорочної.
Слава Ісусу Христу
Гродно, 23 Х 1922
Дорога Мамо!
Пишу вже з монастирської келії у Гродні, а доїхав я сюди таким чином: на вокзал відвів мене о. прокуратор (монах, відповідальний за адміністративні та економічні справи і забезпечення монастиря) Анзельм [Кубіт] (згодом – міністр провінції), щоб допомогти в різних потребах і полегшити здобуття хорошого місця у вагоні. Я всів на потяг з моїми двома товаришами подорожі. Хотів ще помолитися частиною священицьких молитов, але у вагоні – темно. Я посунувся до вікна і при світлі електричного вокзального ліхтаря молюся. Зауважив це один єврей і відразу ж пожертвував мені свічку. Її вистачило, я ж пообіцяв йому, що згадаю про нього на Св. Месі.
У Варшаві ми проїхали через місто екіпажем і так я потрапив до монастиря. Там – Св. Меса, звичайно ж біля образу Пресвятої Діви Марії, трохи побалакав, до міста разом із о. Райнером [Госцінським], щоб ознайомитися з цінами на папір і у друкарні, а пізніше обід і на екіпаж до Віленського вокзалу. У товаристві привітних солдатів ми помчали до Білостоку, пересіли і звечора прибули до Лососьни, звідки заїхали возом під сам монастир.
Повітря тут польове, а люди – добрі, тому й приємно сидіти. Звичайно, куди послух відішле, там завжди приготує все, щоб було якнайкраще, так теж було і цього разу. – Я почуваюся щасливим, та й з видавництвом повинно бути все добре. Щоправда, спершу один із друкарів захотів 100 польських марок за друк кожного номера, не враховуючи паперу, натомість інший друкар назвав дуже низьку ціну, приблизно в 6-8 разів дешевше, ніж у Кракові. Проте мушу якнайшвидше знайти поліграфічний цех, тоді буде ще легше. Моя келія дивиться сонцю в очі, тому що на південь виходить, а приміщення для видавництва є дуже просторим і в доброму стані. Якщо Пресвята Непорочна Матінка захоче, то і друкарня, можливо, невдовзі з’явиться. Костел наш досить великий – посвячений Пресвятій Діві Марії. Це добре. А св. Франциск і св. Антоній у бічних вівтарях срібними сяють шатами. Є також в бічному вівтарі образ Пресвятої Діви Марії, якому віддають особливу шану; напевне він є чудотворним; хоча я не мав ще часу, аби більше розглянути монастир, проте на перший погляд він уже виглядає незвичайним.
До Ірки [братової] я сьогодні вислав листівку з нагоди іменин, бо раніше не зміг. А також зазначив, що Франусеві [рідному братові] надіслав на стару адресу.
Завершуючи, прошу тільки про молитву, щоб я добре розізнав і виконав Божу Волю, тобто Волю Непорочної, а в „Лицарстві” був правдивим знаряддям в Її непорочних руках.
Люблячий син
О. Максиміліан Ма Кольбе
Św. Maksymilian Maria Kolbe, Pisma, Wydawnictwo Ojców Franciszkanów, Niepokalanów 2018
