Ваші слова, вимовлені в тишині,
стануть знаряддям творення :
вони збудують для вас світ, подібний
до Мого, бо ж Мій світ стане вашим
за допомогою любові, яку ви
побажаєте Мені віддати…
О. Піо „Щоденник любові”
Часто у нашому щоденному житті нам бракує тиші. Але вона так необхідна для розмови з Богом, особистих роздумів, пізнання… Саме за духовною тишею наша спільнота „Скеля” у чудовому товаристві о. Петра Франківа та сестри Ірини 6 лютого вирушила в гори. Пухнастий білий сніг сприяв гарному настрою та впевненості, що ці реколекції в Сколе, як і інші, стануть незабутніми!
Спільні молитви, конференції, гостинний прийом о. Матеуша, домашня атмосфера, неймовірно смачні пригощення від завжди усміхненої п. Дани, наші власні кулінарні шедеври, світлий та милозвучний костел – усе це не залишило байдужим нікого. Щиро дякуємо усім! Гарному настрою сприяв і камін, що не лише зігрівав у мороз, а й створював особливий затишок.
Ми мали справді насичені дні. Але кожна мить не минула даремно. Під час конференцій було багато роздумів. О. Петро підготував глибокі та цікаві теми. Йшлося про те, як стати святим у сучасному світі. Часто, коли щось плануємо, то очікуємо великого. І це наша помилка. „Великі речі приховані у маленьких…” Дорога святості – це дорога реалізму, на якій людина надзвичайно важлива. Бог хоче нашого спасіння серед інших людей. Тому й перетинає наші життєві шляхи. Ми розмовляли про те, що до святості потрібно йти сьогодні, використовуючи усі таланти, якими обдарував нас Господь. Наш Небесний Отець хоче, щоб ми навчилися досконало любити, бути щирими та вміти визнавати свої помилки.
У наступній конференції ми вели розмову про „Апокаліпсис. Книгу одкровення”. Багато людей бояться цієї теми. І даремно. У згаданій книзі через символіку Бог хоче показати дуже важливі речі. Це книга надії. А ми повинні бути готові зустрітися з Богом. Будучи слабкими, потребуємо милосердя нашого Господа. Перебуваючи з Ним, втрачаємо відчуття страху. І лише тоді маємо віру та надію.
Цікаво розгорнулася розмова і про християнську містику. Це була остання тема наших конференцій. Виникало багато запитань. Лунали відповіді. Ми пізнали, що містика – це досвід святості, тайна, яку розуміє той, хто веде глибоке духовне життя. І разом, будучи спільнотою, ми відкривали цю велику тайну.
Кожні реколекції – це зроблений нами крок вперед. Це зростання, поглиблення нашої віри, глибоке пізнання самого себе. І не потрібно боятись нічого, навіть падінь. Бо саме вони відкривають наші немочі та слабкості. Насправді віру потрібно плекати. Вона, як немовля, яке народжується на світ, спочатку дуже залежна від наших батьків та духовних наставників, дарованих Небесним Отцем. Але зростаючи, стає більш самостійною. І вже від нас залежить: чи поглибимо її та зробимо міцною. Чи використаємо усі таланти, що нам подарував наш добрий Господь. Чи навчимося бачити у кожній людині, що зустрічається на нашому шляху, Ісуса. Чи полюбимо тією справжньою любов’ю, що не шукає свого та довготерпить, милосердствує, не заздрить та не величається. Любов’ю, якою любить нас наш милосердний Бог. Бо кожного разу, коли падаємо, віддаляємося чи боїмося, Він подає нам свою руку.
Наша подорож стала „пустелею”, яка дала можливість відкласти все, що перешкоджає у щоденному житті наблизитись до Бога. Ми вдячні Господу за ці особливі дні спільного перебування, а також за те, що наша „Скеля” для нас усіх стала невід’ємною частиною життя…
{gallery}lviv/15.02.10{/gallery}