УСТАВ ЗАТВЕРДЖЕНИЙ (1223 р.)

[Булла]: Гонорій, єпископ, слуга слуг Божих, улюбленим синам, братові Францискові й іншим братам Ордену Менших Братів привітання й апостольське благословення.
Апостольський Престол має звичай прихильно ставитися до побожних побажань і охоче підтримувати благородні прагнення тих, хто звертається до нього. Саме тому, улюблені у Господі сини, прихилившись до ваших побожних прохань, Устав вашого Ордену, ухвалений доброї пам’яті Папою Інокентієм, Нашим попередником, до цієї (булли) включений, апостольською владою вам затверджуємо і цим листом беремо під опіку. А він є такий:

РОЗДІЛ І
В ім’я Господа! Розпочинається життя Менших Братів
Устав і життя Менших Братів такий: дотримуватись святого Євангелія Господа нашого Ісуса Христа, живучи у послуху, без власності та у чистоті. Брат Франциск обіцяє послух і пошану Владиці Папі Гонорію, його канонічно обраним наступникам, і Римській Церкві. А інші брати повинні слухатися брата Франциска і його наступників.

РОЗДІЛ ІІ
Про тих, які бажають прийняти це життя та спосіб їх вступу
Якщо хтось захоче прийняти це життя і прийде до наших братів, брати нехай відішлють його до своїх міністрів Провінцій, адже лише їм і нікому іншому надається право прийняття братів. Міністри нехай їх ретельно перевірять щодо католицької віри і церковних таїнств. 3 І якщо вони вірують і хочуть цього вірно і аж до кінця міцно дотримуватися 4 і не мають жінок або, якщо мають, то вони вже вступили в монастир, або якщо отримали згоду єпархіального єпископа, склавши обітницю утримання, і вік жінок вже не може викликати підозри, нехай скажуть їм слова святого Євангелія (пор. Мт 19, 21 і пар.), щоб пішли і продали все, що їхнє, і намагалися роздати вбогим. Якщо не можуть цього зробити, достатньо їхньої доброї волі. І нехай брати і їхні міністри остерігаються втручання в їхні земні справи, аби вільно розпоряджалися своїми речами, як Господь надихне їх. Проте, якщо просять поради, то міністри мають дозвіл відіслати їх до богобоязливих осіб, за порадою яких роздали б свої блага вбогим. Потім нехай дадуть їм одіж випробування, а саме: дві туніки без каптура, пасок, штани і капарон аж до пояса, 1хіба що тим самим міністрам перед Богом щось інше здаватиметься кращим. 11 Коли закінчиться рік випробування, нехай будуть прийняті до послуху, присягаючись завжди дотримуватись цього життя та Уставу. 12 І ні в якому разі не можна буде їм вийти з цього Ордену, згідно з розпорядженням Владики Папи, 13 бо згідно зі святим Євангелієм ніхто, хто поклав руку на плуг і озирається назад, не здатний до Царства Божого (Лк 9, 62).
14 А ті, хто вже обіцяв послух, нехай мають одну туніку з каптуром, а другу, хто захоче, без каптура. 15 І, в разі необхідності, можуть носити взуття. 16 Усі брати нехай носять просте вбрання і можуть латати його мішковиною або іншою тканиною, з благословенням Божим.
17 Повчаю їх і заохочую, щоб не нехтували і не засуджували людей, якщо побачать їх, одягнених в м’які та кольорові вбрання і споживаючих вишукані страви і напої, але нехай радше кожен сам себе судить і собою нехтує.

РОЗДІЛ ІІІ
Про Божественний Офіцій і піст та як брати мають іти через світ
Клірики нехай відправляють Божественний Офіцій згідно з порядком святої Римської Церкви, за винятком Псалтиря, а тому можуть мати бревіарії. Брати неклірики нехай відмовляють двадцять чотири Отче наш за Ранішню, п’ять – за Утреню, за Першу, Третю, Шосту, Дев’яту Години – по сім, за Вечірню – дванадцять, за Комплету – сім, і нехай моляться за померлих.
І нехай постяться від свята Всіх Святих аж до Різдва Господнього. Щодо сорокаденного посту, що розпочинається від Богоявлення і триває сорок днів, і який Господь освятив своїм власним святим постом (пор. Мт 4, 2), хто його добровільно дотримуватиметься – нехай буде благословенним від Господа, а хто не бажає – до цього не зобов’язаний. Але в інший піст, перед Воскресінням Господнім, нехай постять. Решту часу не зобов’язані поститись, окрім п’ятниці. У разі явної необхідності брати не зобов’язані до тілесного посту. 10 Раджу, настановляю і заохочую моїх братів у Господі Ісусі Христі, щоб коли йдуть світом, вони не сварилися і не сперечалися словом (пор. Тит 3, 2; 2 Тим 2, 14), і не осуджували інших, 11 але були тихими, миролюбними і скромними, лагідними і смиренними, розмовляючи шанобливо з усіма, як належно. 12 І вони не повинні їздити верхи, якщо до цього не змушує явна необхідність або хвороба. 13 У який би дім вони не ввійшли, нехай найперше кажуть: Мир цьому дому(пор. Лк 10, 5). 14 І згідно зі святим Євангелієм можуть споживати всі страви, які їм подадуть (пор. Лк 10, 8).

РОЗДІЛ IV
Щоб брати не набували майна
Суворо наказую всім братам, щоб жодним чином не приймали грошей чи цінних речей ані особисто, ані через посередників. Однак, про потреби хворих і одіж інших братів, в залежності від місць, пір року і холодних країв, повинні подбати через духовних приятелів виключно міністри і кустоші, так, як вони вважатимуть відповідним до потреби, проте постійно пам’ятаючи про те, щоб, як було сказано, вони не приймали грошей чи цінних речей.

РОЗДІЛ V
Про спосіб праці
Ті брати, яким Господь дав благодать працювати, нехай працюють вірно і побожно, так, щоб уникнувши безділля, ворога душі, не гасили духа святої молитви і побожності, якому повинні служити всі земні справи. Як винагороду за працю, для себе і для своїх братів можуть приймати необхідні для тіла речі, за винятком грошей чи цінних речей, і нехай це чинять смиренно, як личить слугам Божим і послідовникам пресвятої вбогості.

РОЗДІЛ VI
Щоб брати нічого собі не привласнювали, про збирання милостині та про хворих братів
Нехай брати нічого собі не набувають у власність – ані дому, ані місця, ані жодної іншої речі. І як паломники і чужинці (пор. 1 Пт 2, 11) у цьому світі, служачи Господу в бідності і смиренні, нехай брати з довірою просять про милостиню, і не повинні цього соромитися, бо Господь заради нас вчинив себе вбогим на цьому світі (пор. 2 Кор 8, 9).
Це є та велич найвищої вбогості, яка вас, найдорожчі мої брати, установила спадкоємцями і царями Небесного Царства, вчинила бідними в речах і багатими у чеснотах (пор. Як 2, 5). Це нехай буде вашою часткою, яка приведе вас до землі живих (пор. Пс 141, 6). До неї, улюблені брати, цілковито прилинувши, заради імені Господа нашого Ісуса Христа нічого іншого ніколи не бажайте під небом мати.
І де б не були або не зустрілися брати, нехай ставляться один до одного як до домашніх. І нехай з довірою відкривають один одному свої потреби, бо якщо матір годує і любить свого сина (пор. 1 Сол 2, 7) тілесного, то наскільки краще повинен кожен любити і годувати свого брата духовного? І якщо хтось з них захворіє, інші брати повинні так йому служити, як би хотіли, щоб служили їм (пор. Мт 7, 12).

РОЗДІЛ VII
Про визначення покути братам, які грішать
Якщо хтось із братів за підбуренням ворога [душі] смертельно згрішить і, якщо йдеться про такий гріх, відпущення якого за постановою братів вимагає звернення лише до міністрів Провінцій, вищезгадані брати повинні якнайшвидше, без зволікання, звернутися до них. Самі ж міністри, якщо вони є пресвітерами, нехай з милосердям визначать їм покуту; якщо ж не є пресвітерами, то нехай визначать їм покуту за посередництвом інших пресвітерів Ордену, як вважатимуть за найкраще перед Богом. І нехай остерігаються гніву і збентеження з приводу чийогось гріха, бо гнів і сум’яття стають на заваді любові і собі, й іншим.

РОЗДІЛ VIII
Про вибір генерального міністра цього Братства та про капітул на Пятидесятницю
Усі брати завжди повинні мати одного з братів цього Ордену як генерального міністра і слугу усього Братства, і його зобов’язані непохитно слухати. У разі його смерті нехай міністри Провінцій і кустоші виберуть наступника під час капітулу на П’ятидесятницю. На цей капітул міністри Провінцій повинні завжди збиратися разом в місці, яке визначає генеральний міністр, раз на три роки, або в іншому проміжку часу – більшому чи меншому – в залежності від того, як визначить вищезгаданий міністр.
І якщо коли-небудь усьому загалу міністрів Провінцій і кустошів стане очевидним, що вищезгаданий міністр не відповідає служінню і загальній користі братів, вищезгадані брати, яким надано право обирання, повинні в ім’я Господнє вибрати собі іншого кустоша. Після капітулу на П’ятидесятницю окремі міністри і кустоші, якщо захочуть і визнають це доцільним, можуть цього ж року в своїх кустодіях один раз скликати своїх братів на капітул.

РОЗДІЛ ІХ
Про проповідників
Нехай брати не проповідують в єпархії єпископа, якщо він їм це заборонив. І жоден брат нехай ніколи не наважується проповідувати до народу, доки не буде випробуваний і затверджений генеральним міністром цього Братства і доки не отримає від нього повноваження на служіння проповідування. Настановляю також і закликаю цих братів, щоб у проповідях, які проголошують, слова їхні були випробувані і чисті (пор. Пс 12, 6; 18, 30) на благо й для формування люду, звіщаючи їм вади і чесноти, кару і славу короткими промовами, адже Господь вчинив коротким слово на землі (пор. Рим 9, 28).

РОЗДІЛ Х
Про настанови і виправлення братів
Брати, які є міністрами і слугами інших братів, нехай відвідують і наставляють своїх братів і нехай покірно і з любов’ю виправляють їх, не наказуючи їм нічого, що було б проти їхнього сумління й нашого Уставу. Підлеглі ж брати нехай пам’ятають, що заради Бога зреклися власної волі. Тому суворо наказую їм, щоб слухалися своїх міністрів у всьому, що обіцяли Господу додержуватись і що не суперечить сумлінню і нашому Уставу.
І де б не були брати, які збагнули й усвідомили, що вони не зможуть духовно дотриматися Уставу, повинні і можуть звернутися до своїх міністрів. Міністри ж нехай приймуть їх з любов’ю і добротою і нехай мають до них таку велику приязнь, щоб брати могли із ними говорити і чинити так, як пани зі своїми слугами; так бо повинно бути, щоб міністри були слугами всіх братів. Напоумляю і закликаю у Господі Ісусі Христі, щоб брати цуралися усякої гордині, марнославства, заздрості, користолюбства (пор. Лк 12, 15), турбот і клопотів цього віку (пор. Мт 13, 22), лихослів’я і нарікання; і ті, хто не вміє читати, нехай не намагаються навчитися; але нехай зважають на те, що понад усе повинні вони прагнути мати Духа Господнього і Його святу дію, завжди молитися до Нього чистим серцем і мати покору, терпеливість у гонінні і в хворобі 10 і любити тих, хто нас переслідує, і звинувачує, і осуджує, бо говорить Господь: Любіть ворогів ваших і моліться за тих, хто вас переслідує і хто зводить наклепи на вас (Мт 5, 44). 11 Блаженні переслідувані задля справедливості, бо їхнє Царство Небесне (Мт 5, 10). 12 Хто ж витриває аж до кінця, той буде спасенний (Мт 10, 22).

РОЗДІЛ ХІ
Щоб брати не входили до жіночих монастирів
Суворо наказую всім братам, щоб не мали підозрілих стосунків чи розмов з жінками, і нехай не входять до жіночих монастирів, за винятком тих братів, яким Апостольський Престол уділив спеціального дозволу; нехай не будуть хресними батьками чоловіків чи жінок, аби цим не дати нагоди спокуситися ані братам, ані іншим людям з приводу братів.

РОЗДІЛ ХІІ
Про тих, хто іде до сарацинів та інших невірних
Ті брати, які за Божим натхненням захочуть піти до сарацинів та інших невірних, нехай просять дозволу у своїх міністрів Провінції. Міністри ж нехай нікому не дають такого дозволу, лише тим, яких визнають відповідними для висилання. 3  До того ж, зобов’язую міністрів під послухом, щоб просили у Владики Папи одного з кардиналів святої Римської Церкви, який був би керівником, покровителем і наставником цього Братства, 4  щоб ми, завжди піддані і підкорені під стопи тієї ж святої Церкви, непохитні в католицькій вірі (пор. Кол 1, 23), дотримувалися вбогості і покори, і святого Євангелія Господа нашого Ісуса Христа, як це ми рішуче обіцяли.

[Закінчення Булли]: Отже, жодній людині не дозволяється порушувати цей документ Нашого затвердження, або з легковажною зухвалістю противитися йому. Коли б хто наважився чинити це, нехай знає, що кличе на себе гнів Всемогутнього Бога і Його блаженних Апостолів Петра і Павла
Дано в Латерані,  29 листопада [1223] у восьмому році Нашого понтифікату.