”Господи, зміцни нашу віру, щоб ми не затримували Твоєї любові лише в храмі. Вчини, щоб ми несли її завжди там, де перебуваємо. Вчини, щоб ми могли давати її тим, кого зустрінемо на дорогах нашого буденного життя”.
Такими роздумами завершувалася Хресна Дорога вулицями Львова під кінець Великого Посту 2012 року. Це вже стало традицією, що кожного року в Велику Середу вірні усіх римсько-католицьких парафій Львова беруть активну участь у цій винятковій покутній молитві, яку організовують Отці Францисканці Конвентуальні. Вона є, за словами настоятеля о. Владислава Лізуна OFMConv., маніфестацією нашої віри, нашим привселюдним признанням до Христа.
Як зазвичай, розпочалася Хресна Дорога Євхаристією у Катедральному латинському храмі Львова, яку очолив Архиєпископ Мечислав Мокшицький.
На початку св. Меси він наголосив, що ми беремо участь у Жертві Ісуса Христа, яка безкровно здійснюється у кожній Євхаристії і наше прагнення – це скористати з усіх ласк, що випливають з неї, а після Служби Божої йдучи Хресною Дорогою, глибше усвідомити все те, що вчинив Христос для нашого спасіння.
Цьогорічна Хресна Дорога була виняткова і тим, що крім настоятелів усіх львівських парафій, священиків, Отців Домініканців, Отців Францисканців, семінаристів разом з духовним Отцем Львівської Семінарії, в ній взяли участь: Архиєпископ Мечислав Мокшицький, його єпископ-помічник Леон Мали та генеральний вікарій Архідієцезії отець-інфулат Юзеф Павлічек.
Процесія з хрестом пройшла уже звичним шляхом: від Катедри, через площу Ринок, минаючи храми Львова, яких так багато в центрі нашого стародавнього міста – німих свідків багатства віри минулого – Вірменська Катедра, Домініканський Собор, храм Успіння Пресвятої Діви Марії на вул. Руській, Церква Михайла, Костел Матері Божої Громничної, бувша францисканська святиня Непорочного Зачаття Діви Марії на вул. Короленка, давній Костел Найсвятішого Ісусового Серця на вул. Лисенка та традиційно завершилася адорацією хреста в Санктуарії св. Антонія на Личаківській.
Під час кожного стояння Хресної Дороги допомогою в роздумах над стражданнями Ісуса Христа стали слова Томи Кемпійського з книги ”Про наслідування Христа”. Мали вони допомогти кожному під час цієї молитви затриматися хоча б на мить в невпинній і безсенсовній біганині життя, щоб зазирнути в своє серце, щоб відчути як воно прагне глибокого миру, щоб усвідомити, що таємниця хреста огортає все наше життя і щоб просити про дар міцної віри.
Архиєпископ, уділяючи пастирського благословення всім учасникам Хресної Дороги, дякував їм за те, що вони так чисельно йшли за хрестом, за їхнє свідоцтво віри, за молитву; дякував Отцям Францисканцям за приготування і вірним всіх парафій, всім людям доброї волі, які приєдналися до цієї молитви; слова вдячності були скеровані до священиків та сестер-монахинь; не забув наш Пастир також подякувати міліції, яка утримувала на дорозі порядок і безпечний рух. А завершальними словами були:
”Господи, благослови нам і тим людям, посеред яких ми проходили. Дай відвагу визнавати віру тим, хто її немає. Нехай цей шлях з Твоїм хрестом зміцнить нашу віру перед перешкодами, які появляються на нашій дорозі життя”.
{gallery}12.04.13{/gallery}