Цей хрест не є на продаж…

Цей хрест не є на продаж…

О. Едвард Станюкевич з Кальварії Пацлавської написав про подію, пов’язану з хрестом Слуги Божого Венантія Катажинця.

Вже було далеко по 21-ій год. 23 лютого 2020 р., коли телефонний дзвінок перервав затишшя, яке панувало в монастирі. Оскільки я сидів поруч, – автоматично підняв слухавку. «Мене звати Петро, перепрошую, що о такій порі, але я мушу поділитись подією, свідком якої я став», –  почув я у слухавці. «Саме сьогодні я побачив репортаж про о. Венантія Катажинця. Не дає мені спокою хрест, який знаходиться у моєму домі. Я знайшов його на ярмарку антикваріату в моєму місті. Він, від самого початку, впав мені в око і припав до серця. Я хотів його купити, проте від продавця почув наступні слова: «Цей хрест не є на продаж… я можу його тільки подарувати або взяти щось взамін».

Після короткої розмови я став власником хреста. Я від початку знав, що він має якусь глибоку духовну цінність», – продовжував мій телефонний співбесідник. «Я не знав його історії, хоча, іноді, мені було цікаво, кому він міг належати. Знизу, на підставці хреста, є приклеєна картка, вже трохи понищена, видно, що її вже хтось підклеював, аби вона не втратила своєї вартості. На листку, що на підставці, написано від руки: «З 1915 років Чишки біля Львова». Я почав шукати в Інтернеті місцевість Чишки, знайшов – мала місцевість біля Львова в Україні. Як цей хрест потрапив сюди, до Лешна, до мого дому, після стількох років? І тільки репортаж про о. Венантія відкрив мені очі. Адже цей хрест міг тримати у своїх руках і молитися перед ним Слуга Божий Венантій Катажинець, він у цей час, саме там здійснював своє пастирське служіння. Чи це є можливим? Я зробив висновок з репортажу по телебаченні», – не переривав своєї розповіді співрозмовник.

«Я хочу передати цей хрест до Кальварії Пацлавської. Вірю, що завдяки молитві перед тим хрестом, який, можливо, у своїх руках тримав о. Венантій, і який я забрав зі собою до лікарні, не знаючи ще усієї його історії, я уникнув складної операції ніг. Сьогодні я ходжу без милиць. Можливо завдяки присутності цього хреста там, перед гробом о. Венантія, багато людей також отримає потрібні благодаті», – тремтів голос у слухавці.

Я мовчав, слухаючи незвичайну історію. Після кількадесяти секунд я видобув із себе голос зі стиснутого горла, подякував, поблагословив Петра і його сім’ю, відклав слухавку.

Яка незвичайна історія. Я ділюся подією, свідком якої я став, із паломниками, які прибувають до Кальварії, показуючи «Хрест з Чишок о. Венантія», а в моїх вухах лунають слова Петра, які той почув від продавця: «Цей хрест не є на продаж…»

О. Венантій Катажинець завжди допомагав іншим, і сьогодні також у цій допомозі не відмовляє. Про це свідчить велика кількість благодатей, які можна отримати на Кальварійському Пагорбі через його заступництво. Він завжди радів з того, що мав, а ніколи він не мав понад міру, завжди стільки, скільки йому було потрібно в дану хвилину. Коли Венантій жив у інтернаті у Львові, маючи тоді 16 років, він написав своїм батькам: «Хліба не присилайте, тому що хліб, який мені привіз вуйко, я ще маю кусок». Він не хотів мати понад міру, щоб не мати забагато, але стільки, скільки потрібно на сьогодні.

One Comment
  1. Дякую, що Ви поширюєте таку цікаву інформацію. Вона духовно збагачує і зміцнює. Мар’яна

Comments are closed.