Францисканці у служінні хворим

Францисканці у служінні хворим

Відповідаючи на звернення польського прем’єра та старших настоятелів ордену, кілька братів францисканців із краківської провінції працює волонтерами у Будинках Опіки. На профілі у Facebook Інтегрованої Медичної Служби можна прочитати: „Вони…

єп. КОСТЯНТИН МАДЗЬЄРІ (Constantino Mazzieri) † 19.08.1983

Слуга Божий Франциск Костянтин Мадзьєрі народився 25 березня 1889 р. в містечку Аббадіа в Озимо, Італія.
У Кастельфідардо він познайомився з братами меншими конвентуальними, які служили в церкві св. Франциска. Таким чином зростало його покликання до францисканської родини.
До ордену вступив 6 квітня 1904 р. Після річного випробування в 1905 р. склав тимчасові монашіобіти. Протягом наступних років, до 1911 р., він навчався у гімназії, а потім вивчав філософію та теологію. У 1909 р. склав вічні обіти. У 1912 р. прийняв дияконські свячення, а пізніше в цьому ж році був висвячений на священника. Першим покладеним на нього обов’язком була роль вихователя молоді у францисканській семінарії в Республіці Сан-Марино. Через п’ять років його призначили настоятелем семінарії, а потім – секретарем провінції.
У 1930 р. разом з групою братів виїхав на місію до Північної Родезії (нині Замбія). Бувнастоятелем францисканської місії, виявляючи велику віру, мудрість та відвагу в організації цього нового монастиря. У 1938 р. указом Святого Престолу місія була підвищена до статусу апостольської префектури, а Слугу Божого призначено апостольським префектом. У 1949 р., після 11 років виконання цієї функції, він став апостольським вікарієм у Ндолі (Замбія). Через десять років, в 1959 р., місія була реформована в єпархію і Костантин став першим єпископом Ндоли.
Коли через свій вік залишив посаду, і 24 квітня 1966 р. новий ординарій єпархії прийняв управління в єпархії, то єпископ Костантіно попросив, щоб він міг залишатися звичайним місіонером і перенісся до місії св. Терези в Ібензі (Замбія).
В останні роки свого життя, як звичайний монах, він був готовий виконувати будь-яку роботу. У житті спільноти був прикладом для інших монахів, стимулом зануритися у глибоку молитву, до індивідуальної праці та до побудови братерської єдності.
Помер 19 серпня 1983 року, готуючись брати участь у церковних молитвах.