Привітання чеснот

Радуйся, Царице Мудросте, нехай Господь оберігає тебе з твоєю сестрою, святою, чистою Простотою. Пані свята Убогосте, нехай Господь оберігає тебе з твоєю сестрою, святою Покорою. Пані свята Любове, нехай Господь…

Євхаристія в намірі припинення епідемії коронавірусу

Євхаристія в намірі припинення епідемії коронавірусу

Відповідаючи на численні прохання вірних, Апостольський Престол декретом Конгрегації божественного культу і дисципліни Таїнств „Щодо святої Меси на час пандемії” запропонував служіння благальної Св. Меси в намірі припинення епідемії. У…

o. АНТОН ДЕМЕТЕР (Anton Demeter) † 20.12.2006

Отець Антон народився 17 вересня 1925 р. в Румунії. Відразу після закінчення початкової школи розпочав навчання в нижчій семінарії. Згодом вступив до францисканського новіціату (1945-1946), а потім вивчав філософію та теологію в Академії св. Бонавентури в Луїзі-Келугера. Коли в 1949 р. комуністичний уряд припинив існування усіх монаших згромаджень та конфіскував їхню власність, він повернувся до своєї родини. Після двох років праці бухгалтером на заводі зголосився до вищої духовної семінарії в Алба – Юлія, де закінчив останній рік навчання теології. 29 червня 1953 р. був висвячений на священника.
Виконував функцію вікарія парафії спочатку в церкві в Прежешті, а згодом у католицькому соборі св. Йосипа в Бухаресті. Менш ніж за п’ять років, у ніч на 20 серпня 1958 р. його заарештували та після суду-фарсу засудили на 20 років каторжних робіт за звинуваченням у прищепленні дітям та молоді містично-релігійного виховання, а також змови проти суспільного порядку. Після кількох днів ув’язнення обвинувачувачі намагалися змусити його звинуватити інших священників. Після сильного протистояння його вдарили молотом по хребту, через що протягом дуже короткого часу його спаралізовало. Хоча він був  важко хворий і не був в змозі робити жодних фізичних зусиль, його на кілька років відправили до двох таборів важкої праці. З метою більшого його приниження, його змушували ходити на четвереньках на своєрідне місце страти, де інші в’язні виконували призначену працю, на яку він також був визначений, і яку він не міг виконати за станом здоров’я.
У 1963 р. його помилували і змусили оселитися в парафії в Оцелені (Молдова), де, незважаючи на багато обмежень з боку комуністичної влади, він намагався прийняти і вислухати всіх, хто звертався до нього в різних потребах. У 1979 році, після виходу на пенсію за станом здоров’я, він оселився в будинку, придбаному біля парафіяльної церкви в Бартічешті. Лише в 1993 році він отримав від настоятелів декрет, яким його скеровували до монастиря св. Франциска в Романі, де в недавнозбудованій нижчій семінарії та богословському інституті він виконував функцію сповідника і духовного отця молоді. Кожного дня, будучи дуже затребуваним людьми різних конфесій, він приймав численні натовпи, даючи всім поради та духовну розраду.
Отець Антон помер ввечері 20 грудня 2006 року у віці 81 року, 47 з яких перебував в інвалідному візку.
У вівторок, 29 листопада 2016 року, на свято Всіх Святих Серафимського Ордену, у каплиці Францисканського Богословського Інституту в Романі (Румунія) розпочався єпархіальний етап процесу беатифікації Слуги Божого о. Антона Деметра (1925-2006) з провінції св. Йосипа, Нареченого Пресвятої Діви Марії.

єп. РАФАЛ КЕРНИЦЬКИЙ (Rafał Kiernicki) † 23.11.1995

Отець Рафал Владислав Керницький народився 3 травня 1918 р. в с. Кулачківці, Коломийського повіту, Станіславського воєводства.  У 1930р. вступив до Ордену  Братів Менших Конвентуальних і розпочав новіціат у Лагевніках біля Лодзі. Філософію та теологію вивчав у Кракові та Львові. У 1939 р. був висвячений на священника.
Під час Другої світової війни був капеланом підпільної польської армії. У 1944 році був заарештований радянською владою і вивезений до кількох трудових таборів. Там здійснював підпільну душпастирську діяльність: відправляв Євхаристію, уділяв Таїнства, організовував Братство св. Розарію, проводив релігійні навчання, а своєю глибокою вірою підносив дух у колег та відновлював в них втрачену надію.
У квітні 1948 р. повернувся до Львова і розпочав свою працю у Катедрі. Протягом 47 років, повних невтомної праці, відречень  та різних утисків з боку радянської влади, Катедра стала для нього найважливішим місцем, справжнім домом, адже він тут проводив весь свій час. В 1949 р. перейняв у Катедрі обов’язки настоятеля.
Через 10 років радянська влада заборонила йому виконувати душпастирські функції на 8 років. В цей час працював сторожем у Стрийському Парку, потім вантажником, врешті сторожем у туберкульозному диспансері Львова. Тим не менш, він продовжував таємно вести апостольську діяльність у Львівській архієпархії.
Його життєвою пристрастю було роздавати Боже Милосердя через Таїнство Сповіді. Щоденно проводив у конфесіоналі багато годин. З пастирським служінням він таємно відвідав десятки міст Західної України. Також співпрацював з греко-католицьким духовенством, яке діяло в підпіллі. Отець Рафал був співорганізатором створення таємних жіночих монастирів. Також займався благодійністю.
У 1991 році отець Рафал Керницький був призначений Іваном Павлом II єпископом-помічникомЛьвівської архієпархії.
Ставши єпископом, продовжував жити так само, залишаючись настоятелем Львівської катедри до своєї смерті. Помер 23 листопада 1995 року.
4 травня 2012 р. розпочато його беатифіквційний процес.