Autor: Admin

 Брат Луїджі народився в 1910 році в Тебурбі (Туніс), куди його батьки емігрували з Палермо в пошуках роботи. Батько працював будівельником, а мати управляла продуктовим магазином. Вже через кілька місяців батьки та вся родина повернулись до рідного міста. Тутвін швидко вчився пізнавати Ісуса, оскільки його оточення було глибоко релігійним і сприяло його підготовці до першого причастя та сповіді у віці більш як шість років.
Відзначався природною схильністю до тихої і самотньої молитви, часто на природі, якою він був захоплений. Тож ніхто не був здивований і ніхто не суперечив, коли у віці 12 років він оголосив, що хоче вступити до семінарії, а навіть йому порадили спочатку статиміністрантом в соборі в Палермо, потім в ораторії св. Філіпа Нері.
У той день, коли він отримав біографію св. Франциска Ассизького, він зупинився посеред читання і вигукнув: „Досить, це моє місце!” Тато був готовий прийняти його рішення стати монахом, але мама ні, оскільки була занадто прив’язана до свого молодшого сина. І саме він змусив її погодитися, залишивши на її свято свій лист під тарілкою. Цим листом мати була так глибоко зворушена, що дозволити йому виїхати. Тим, хто запитував його про мотив, він просто відповідав: „Я стаю монахом, щоб стати святим„.
15 жовтня 1922 р. вступив до монастиря в Муссомелі, а через рік отримав францисканський габіт, після чого відправився до семінарії в Монтеваго поблизу Агрідженто, ніколи не забуваючи про причину, яка привела його в монастир: „Щоб стати святим, великим святим ”. Маємо цінне свідчення його духовного керівника о. Пеллегріно КАТАЛАНО щодо цього періоду, в якому він описує його як „зразок монаших чеснот„, і наголошує, що у цього хлопчини, який лише кілька років раніше став живим сріблом, „вирізняється безмежний послух, майже дитяча простота, любов до Євхаристії, до Хреста, до Пресвятої Матері”. Отже, „ті, хто перебуває поруч з ним і бачить його, навіть миряни, сповнені захоплення„.
Багато зусиль мусів прикласти цей молодий монах, щоб навчитись контролювати своєю експансивною вдачею та опанувати своїм неспокійним і бурхливим характером.
Складність у практикуванню аскетизму, ще до того, як йому було 16 років, спричинила важка анемії, а також постійна мігрень, яка надовго ослаблювала його і робила нездатним докладати навіть найменших зусиль у навчанні. Однак, це фізичне безсилля незменшило його завзяття та духовного піднесення, так і те, що настоятелям довелося не раз втручатися, щоб переконати його пом’якшити свою сувору покуту і обмежити довгі години, проведені в молитві.
Тим часом хвороба прогресувала, з дуже короткими паузами, які використовувались для продовження навчання, проходження новіціату та складання тимчасових обітниць в кінці 1927 р. Наступного року він повернувся до Муссомелі, де пройшов болісний період, в якомувідчував, що стає “пустелею духовної сухості„. Його переслідували нічні кошмари і частіспокуси, що виявляло боротьбу злих сил, щоб знищити постійне прагнення до святості в його серці. Захищався від кошмарів і жахливих чудовиськ, які порушували його сни, вдаряючи себе монашим поясом і вимовляючи молитву „Радуйся Марія„.
Після переїзду до монастиря в Палермо його здоров’я трохи покращилось. Там вінотримав тонзуру і нищі свячення. Хвороба остаточно вразила брата Луїджі 15 жовтня 1931 р. у нього вдома, де він відвідував батьків. Наступні чотири місяці він був прикутий до ліжка. Помер 12 лютого 1932 р., шепочучи: „Який солодкий перехід до неба!” З 16 травня 1992 р. його останки були розміщені у парафіяльному костелі Найсвятішого Серця Ісуса в Палермо.
Процес беатифікації проводився з 30 березня 1985 року по 19 жовтня 1988 року в єпархіальній курії в Палермо, а його юридичну чинність конгрегація визнала 21 лютого 1992 року. Positio (доповнене в 1997 р.) було розглянуте 8 травня 2014 р. конгресом богословських консультантів, який, отримавши необхідну інформацію від монашої постуляції, підтвердив героїчність чеснот. Декретом Папи Римського Франциска від 14 червня 2016 р. Слуга Божиймає право на титул “преподобного”. На цей час молимось про його швидку беатифікацію.