Мої дорогі, ми зустрілися сьогодні на цьому оплатку, який має виражати в Році Віри любов в наших сім’ях, бо в цьому хлібі укритий Ісус, який є любов’ю і коли ми маємо любов в серці, тоді шануємо національні традиції, а також традиції інших народів; коли бракує нам любові, тоді і наша родина не є сильна Богом, як говорив Кардинал Вишинський… Ми повинні завжди мати перед очима Святу Родину і жити так, як Свята Родина.
о. Владислав Лізун цими словами промовив до зібраних на Євхаристії 26 січня 2013 року з нагоди різдвяної зустрічі апостольського руху Родини Родин, який діє у Львові, Мостиськах, та інших місцевостях України.
Історія цього руху розпочалася в 50-х роках ХХ ст. в Польщі з благословення Кардинала Стефана Вишинського, а на Україні його започаткували 20 грудня 1994 р. кілька польських родин, що зібралися в храмі св. Антонія у Львові під керівництвом о. Владислава Лізуна, який уділив їм пастирського благословення на початок організаційних справ. Про розвиток Родини Родин свідчить цьогорічна зустріч, яка зібрала понад двісті осіб і не лише зі Львова – прибули представники з Мостиськ, Полупанівки (Тернопільської обл.) та гості з Польщі, а через рік Родина Родин вже святкуватиме ювілей двадцятиліття.
Урочисту Євхаристію з цієї нагоди очолив Єпископ Леон Мали, разом з ним її звершували о. Ян Багінський та о.Славомир Зелінський з відділу душпастирства Львівської Архідієцезії, о. Йосип Михайлівський, настоятель та опікун Родини Родин Полупанівки, та о. Маріуш Конопка, вікарій з Мостиськ.
У святій Месі взяли участь також Генеральний Консул з дружиною та співробітниками, представники різних польських інституцій у Львові та інші видатні особистості польської інтелігенції, а також організатори та багатолітні керівники Родини Родин – Галина та Володимир Венцаки.
У слові Божому, скерованому до чисельно зібраних цього дня на св. Літургії, Єпископ Леон роздумував над вірою на основі апостольського послання Святішого Отця з нагоди Року Віри, який зараз переживає Католицька Церква.
З вірою Марія прийняла Слово Боже та повірила у Благовіщення, з вірою йшла за Господом і була з Ним аж до Голгофи, щоб згодом радіти плодами Його Воскресіння. З огляду на віру Апостоли залишили все та пішли за Ісусом-Вчителем, щоб потім вирушити у світ, виконуючи наказ нести Євангеліє всьому створінню. Мученики з вірою віддавали своє життя, щоб засвідчити про істину Євангелія.
Віра, хоч ми її не бачимо, однак вона є видима в нашому житті. Цитуючи св. Іренея Єпископ Леон наголосив, що вірити – це виконувати волю Божу, а жити вірою неможливо без молитви – у різних місцях, на різний спосіб. І цей Рік Віри повинен стати часом, щоб ми відновили нашу молитву, нашу віру. Віра – це важка дорога, але одночасно вона приносить нам щастя; це дорога по безводній пустині, коли людина, істота наділена розумом, стає перед небезпекою сумнівів. Але ми маємо приклад Авраама, який не знав куди йде, маємо також приклади святих, які мали труднощі, але зуміли їх подолати.
Безсумнівно, кожен на свій спосіб, як віруючий, так і атеїст переживає сумніви у вірі; кожен покликаний, щоб йти дорогою віри: віруючий, незважаючи на труднощі та сумніви, тривати у вірі, а невіруючий, щоб шукати правду, щоб пізнати Того, хто невидимий, а одночасно всюдисущий. Часто сумніви не дозволяють людині замкнутися самій в собі – змушують шукати, вірити, молитися, щоб сонце віри не згасло, тільки привело кожного до вічного спасіння.
Після богослужіння до зібраних, на запрошення п. Галини Венцак, промовив Генеральний Консул Польщі Ярослав Дрозд, який наголосив, що Родина Родин – це дуже важлива інституція, адже родина і віра є фундаментом всього, що пов’язане з Польщею і національним розвитком, а діяльність Церкви та Родини Родин набирає важливого значення в сучасному світі, наповненому різними спокусами.
Святкову зустріч прикрасив концерт коляд музичної групи зі Стрілковиць, а діти представили різдвяний вертеп. Святкування завершилося діленням оплатком, подарунками, спільним частуванням та взаємною радістю.
{gallery}lviv/13.0103{/gallery}