Місця, через які промовляє Господь

11 серпня група парафіян з с.Мацьковець взяла участь в паломництві до санктуарію в Кальварії Пацлавській в Польщі. Ми вирушили вночі невеликим автобусом до кордону в с. Волиця і приєдналися до паломників зі Львова. Було дуже радісно побачити знайомі обличчя людей, з якими ми недавно зустрілись під час прощі чи на зустрічі молоді в Більшівцях.

Спільний труд пішої подорожі, дощ і сонце, які однаково щедро нам товаришували, молитва, конференції і ділення створили з нас спільноту, яка мала одну мету. Для багатьох учасників з нашої групи це був перший досвід паломництва до цього святого місця. Під час Євхаристії вже в санктуарії на Кальварії ми усвідомили собі велику благодать, що ми можемо бути тут в час святкування 350 ювілею цього місця. Мати Божа покликала кожного з нас, щоби обдарувати своїми благодатями і нагадати, що ми є її дітьми. Урочисті Святі Меси з навчанням, маленькі паломництва «доріжками Марії і Ісуса», як їх тут називають «dróżki», чудові концерти гурту Fioretti та класичної музики, молебень про зцілення – все це ставало часом вилиття Божої благодаті і Божої дії. 15 серпня вночі після Євхаристії, яку відправили нововисвячені отці францисканці, ми з сумом залишали це вибране Господом і Його Матір’ю місце з надією, що знову сюди повернемось. Цікавим знаком нашого паломництва був дощ, який рясно йшов під час нашої подорожі до Кальварії і просто «лив, як з відра», коли ми поверталися до Перемишля.
Наша парафіяльна група молоді з братом Петром Франків OFM Conv і с. Світланою Мацюк SSpS після паломництва до Кальварії мала можливість провести декілька днів в Кракові та відвідати різні історичні місця. Перший день ми були на Вавелі та в центрі Кракова. Брат Петро провів нам чудову екскурсію і розповів про важливі місця для польської культури та історії. Наступним пунктом програми стали Вадовіце та Кальварія Зебжидовська. Ми відвідали музей Йоана Павла II в його родинному будинку і могли помолитись в храмі, де він був охрещений. Кальварія Зебжидовська була місцем паломництва, куди Кароль Войтила багато років приходив в прощі до Матері Божої. Це був прекрасний досвід, що ми могли пройти цими важливими місцями для святого Йоана Павла ІІ.
Дуже нелегким, але важливим моментом нашого паломництва було відвідання музею в м. Освєнціум. Цей музей знаходиться на території концтаборів, де було замордовано більше як мільйон осіб під час ІІ Світової війни, з них найбільше євреїв. Ми мали можливість почути багато інформації, яку розповіла нам екскурсовод, та пройтися через казарми, газові камери і місця страти жертв фашистського режиму. Кожен з нас побував біля камери, де помер св. Максимільян Кольбе, а також ми були неподалік місця, де загинула свята Едита Штайн. Під час наших розмов і ділення прозвучало одне речення, яке гарно може підсумувати цей досвід: «Коли людина не знає живого Бога, вона може створити пекло на землі». Таким знаком доброзичливості і щирості, який ми досвідчили цього дня, була родина пані Анетти, яка нас гостила і частувала в себе. Ми досвідчили її великої щедрості (пані Анетта приготувала для нас сніданок і обід) і дуже покірно служила нам.
Останнього дня ми відвідали санктуарій Божого Милосердя в Лагєвніках, де жила свята сестра Фаустина Ковальська. Ми почули гарну презентацію про історію життя і покликання цієї святої з уст однієї з сестер цього згромадження і про історію об’явлення Ісуса сестрі Фаустині. В храмі Божого Милосердя та при гробі святої Фаустини ми віддавали себе, свої родини і парафію Божому Милосердю.
Неподалік від цього місця знаходиться санктуарій Йоана Павла ІІ, який ми також відвідати. Надзвичайно гарні мозаїки, якими прикрашені стіни цього нового костелу, чудові каплиці справляють величезне враження на кожного відвідувача. В цьому храмі знаходиться сутана папи, яка була на ньому під час замаху в 1981 році, а також на надгробній плиті (копії з Ватикану, де похований святий папа Йоан Павло ІІ) знаходяться, як реліквії, краплі його крові. Це місце молитви тисячі паломників, які приходять, щоб випрошувати в Бога благодатей. Цей санктуарій став завершальною частиною нашого паломництва.
Під час нашої подорожі з монастиря братів францисканців до вокзалу знову йшов дощ, через який Бог нагадував нам, як багато благодаті Він проливає на кожного з нас. Це був час, в якому Він особливо діяв через людей і місця, які ми відвідали.
Наша група особливо вдячна братам францисканцям з Німеччини та Польщі, які допомогли фінансово, щоб ця поїздка відбулась. А також всім добродіям, які духовно чи фінансово нам допомагали. Нехай Господь винагородить стократ! А ми маємо велику надію, що зерно, яке було засіяне у цей час, принесе добрі плоди, якими ми будемо служити ближнім. Богу подяка!
С. Світлана Мацюк SSpS