Ніколо Кортезе народився 7 березня 1907 р. в Кресі (столиця острова в Кварнерській затоці), у сучасній Хорватії.
У 1920 р. вступив до семінарії Братів Менших Конвентуальних у Падуї. Отримав монаше ім’я Плачідо. 10 жовтня 1924 р. склав свої перші монаші обіти, а 4 жовтня 1928 р. склав вічні обіти в Ассізі. 6 липня 1930 р. він був висвячений на священника в Римі.
Після висвячення працював у базиліці святого Антонія у Падуї. Наприкінці 1933 р. його перевелидо монастиря в Мілані. На початку 1937 р. він повернувся до Падуї, де став директором видавництва “Посланець святого Антонія”. У той час його сповідником був святий Леопольд Мандич, OFMCap.
Під час Другої світової війни він наполегливо працював, щоб допомогти словенським та хорватським цивільним особам, інтернованим у концтабір на околицях Падуї та інших частин Італії.
Після падіння італійського фашизму 8 вересня 1943 р., розпочалася німецька окупація, отець Плачідо скерував свою допомогу та милосердя до політиків, євреїв та військових союзників, яких переслідували чи розшукували.
В цей час отець займається виготовленням фальшивих документів, одягу та нелегальним перевезенням репресованих людей до Швейцарії. На цю діяльність отримував гроші з Ватикану. Незважаючи на ризик та прохання настоятелів, він залишається в Падуї та співпрацює зі словацькими та британськими розвідниками. 8 жовтня 1944 р. його заарештувало гестапо і ув’язнили в Трієсті.
Отець Плачідо Кортезе загинув на початку листопада 1944 р., підданий катуванням, коли він знаходився в штабі Гестапо на площі Обердан у Трієсті. Його тіло, ймовірно, опинилося в крематорії.
Отця Плачідо Кортезе можна запам’ятати як зразковий приклад людського та християнського співчуття в житті, за те, що він зробив, щоб допомогти багатьом ув’язненим та переслідуваним людям та “мученику” любові під час смерті, адже він не видав жодного імені своїх друзів та колег у жахливих катуваннях під час допитів , прийнявши смерть, щоб врятувати чиєсь життя. Його безкорислива працябула також зразковою між італійцями, словенцями та хорватами, чиї диктатури та ідеології в той час часто стояли в опозиції.
“Мучеництво” передбачив сам отець Плачідо в листі до своєї сім’ї напередодні складення обітів: “Релігія – це тягар, який ніколи не є важким, але який все більше закохується в душу аж до таких жертв, щоб відати своє життя на захист віри і християнської релігії, аж до смерті в муках, таких як мученики Крістіанесіно в далеких та іноземних країнах “(7 жовтня 1924 р.).
About the Author
