1. Монастир Внебовзяття Пресвятої Діви Марії в Кам’янці-Подільському.

Перші відомості про існування францисканського монастиря в Кам’янці-Подільському походять з 1402 р., коли Литовський князь Свидригайло Ольгердович передав францисканцям землю під будівництво монастиря. Монастир знаходився на схилі річки Смотрич і прилягав до володінь єпископа – з однієї сторони, а з другої – до монастиря домініканок.

У 1597 р. міністр провінції під час візитації написав, що монастир був дерев’яний, а костел – мурований. Храм був розлогим, мав п’ять вівтарів і дзвіницю з трьома дзвонами. Через двадцять років, у 1616 р., будівлі були знищені під час пожежі, і почалася наступна їх відбудова. Ще з того часу є відомості про знаходження чудотворного образу св. Антонія Падуанського у цьому костелі.

За панування татарів у 1672-1669 р.р. в приміщенні костелу знаходилася конюшня. У 1679 р. образ Матері Божої був перенесений з тамтешнього храму до Кальварії Пацлавської, натомість образ св. Антонія, після повернення костелу в 1670 р., повернувся на своє місце.

У 1717-1753 р.р. побудовано великий мурований монастир. Проте брати перебували в ньому не довго: у 1787 р. вони виїхали з Кам’янця та оселились у Городку Подільському, оскільки на місці монастиря мав бути збудований оборонний бастіон.

Коли росіяни у 1793 р. захопили місто, францисканський костел був перебудований на православний собор, а в монастирі розпочала діяльність православна семінарія.