1. Монастир св. Антонія у Львові.

Костел і монастир св. Антонія були збудовані за мурами міста як друге місце перебування францисканців у Львові. Рада міста дала дозвіл на це будівництво 23 червня 1617 р.

Дерев’яний костел збудовано у 1618-1630 р.р. Однак під час облоги Львова військами козаків Богдана Хмельницького, костел, разом із забудовами, згорів.

У 1669 р. було прийняте рішення  відбудувати костел св. Антонія Падуанського з міцнішого будівельного матеріалу, а саме – з тесаного каменя. Головними засновниками мурованого храму були князі Вишневецькі.

21 червня 1739 р. костел св. Антонія був освячений львівським вікарним єпископом Самуелем Гловінським. На урочистості освячення був присутній головний його засновник – князь Ян Антоній Вишневецький. Двоповерховий монастир був збудований у формі чотирикутника, із досить великою земельною ділянкою, на якій знаходились господарські будівлі та кладовище.

Після 1772 р., коли Львів знаходився під владою Австро-Угорщини, францисканці були змушені покинути монастир і костел св. Антонія. Королівським декретом з 1784 р. їх перенесено до монастиря і костелу Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії, який перед тим належав Ордену Капуцинів. У 1785 р. францисканський храм св. Антонія отримав статус парафіяльного костелу, а монастир став парафіяльною школою і місцем проживання настоятеля храму.

Лише у 1991 р., після майже двохсотлітньої перерви, францисканці повернулись до костелу на Личакові. У 1995 р. львівський архієпископ Мар’ян Яворський передав храм св. Антонія у постійне користування братам францисканцям. Цього ж року, 13 червня, костелу св. Антонія надано ранг санктуарію.