19 травня 1769 р. папою було обрано Лоренцо Ганганеллі OFM Conv. Ім’я, яке він прийняв – Климент XIV. Понтифікат папи Климента XIV тривав до 22 вересня 1774 р. і зосереджувався, між іншим, на спробах рятування ордену єзуїтів від ліквідації.
Він був сином військового лікаря, при хрещенні отримав імена Джованні Вінченцо Антоніо. У молодому віці вступив до францисканців конвентуальних, де прийняв ім’я Лоренцо (Лаврентій). У 1731 р. захистив докторську дисертацію; у 1741 р. став радником генерального настоятеля ордену.
Через відмінне знання теології, о. Лоренцо було призначено радником Конгрегації Святого Престолу, а у 1759 р. – номіновано кардиналом.
Після смерті папи Климента ХІІІ кардинал Лоренцо був обраний папою римським. Сталося це під час конклаву 19 травня 1769 р. Важливу роль при обранні францисканця Святішим Отцем відіграла його позиція стосовно ліквідації чернечих орденів, яку, за його словами, можна проводити лише згідно з канонічним правом. Новий папа обрав ім’я Климент XIV.
Твердження, яке він висловив на конклаві, вплинуло і на подальше його життя, і на історію Церкви. Воно не означало фактичної згоди на ліквідацію ордену, тим більше, що перед вибором його на наступника Святого Петра, він неодноразово підтримував справи єзуїтів, а одну зі своїх богословських праць присвятив пам’яті засновника єзуїтів – Ігнатію Лойолі.
Варто зазначити, що ще перед обранням кардинала Лоренцо на папу, тривала боротьба проти єзуїтів – ордену, головними напрямками діяльності якого були євангелізація та освіта. Тоді проти єзуїтів повстали протестанти і янсеністи, які звинувачували Товариство Ісуса у заколотах та згіршенні. Через це правителі з династії Бурбонів вигнали єзуїтів зі своїх земель і вимагали від папи повної ліквідації ордену. Французький парламент також визнав діяльність єзуїтів шкідливою і підготував указ про вигнання ченців з країни. Подібна ситуація мала місце в Іспанії, Португалії та Неаполі.
Щоб відкласти момент ліквідації, папа Климент XIV заборонив приймати нових членів ордену, проте правителі європейських країн увесь час тиснули на нього, погрожуючи, між іншим, розірванням дипломатичних стосунків із папством. 21 липня 1773 р. Святіший Отець здався та підписав документ, ліквідуючи орден єзуїтів і чернечі доми в Європі. Правителі Пруссії та Росії не визнали цього документа і орден єзуїтів надалі продовжував існувати у цих державах.
Під кінець життя папа Климент XIV страждав від депресії та боявся, що його вб’ють. Помер у Римі і був похований у базиліці св. Петра. Пізніше його тіло було перенесене до храму Святих Апостолів, де є генеральний дім ордену францисканців.