о. Луціян Круліковський (1919-2019) – Кустодія Святого Хреста Ордену Братів Менших Конвентуальних (Францисканців)

4 червня 2020 р. Президент Республіки Польща Анджей Дуда нагородив найвищою державною відзнакою: „Орденом Білого Орла” незламного францисканця святої пам’яті о. Луціяна Круліковського.

„У знак подяки за видатні заслуги в суспільній і благодійній діяльностях на користь польських воєнних сиріт, жертв примусових виселень зі Східних Кресів до СРСР, за душпастирську працю і жертовну поставу в несенні допомоги іншій людині”, – читаємо на інтернет-сторінці prezydent.pl.

Президент Анджей Дуда зустрівся з о. Луціяном 22 вересня 2019 р. під час візиту до Сполучених Штатів Америки в місцевості Нью-Бритен, штат Коннектикут.

Францисканець о. Луціян Збігнев Круліковський народився в Новому Крамську, неподалік Зеленої Гoри, у 1919 р. У 1934 р. почав навчатися у Малій Місійній Семінарії в Непокалянові. Також там, у 1938 р. вступив до Ордену Братів Менших Конвентуальних.

Філософію почав вивчати у Львові. Влітку 1940 р. був арештований НКВД і вивезений до Архангельська у Сибірі. Там працював при вирубці тайги. Після, так званої, „амністії” для засланих поляків він закінчив Школу Артилерійських Курсантів у Киргизстані, і з Польським Військом дійшов до Персії та Іраку.

Згодом у Лівані він почав вивчати теологію, а у 1946 р. у Бейруті отримав пресвітерські свячення. Повернувшись до війська виконував обов’язки військового капелана в Єгипті. Після демобілізації Польської Армії працював серед колишніх сибірських засланців у польському концтаборі в Танзанії.

У 1949 р., після ліквідації британцями концтаборів у Танзанії, о. Луціян забрав 150 дітей із дитбудинку, тим самим рятуючи їх від репатріації до країни, якою керували комуністи. Він організував драматичну втечу до Канади. Там сиріт розмістили у школи та інтернати провінції Квебек. Впродовж всього часу, аж до досягнення дітьми повноліття, о. Луціян піклувався про них і займався їхнім вихованням, через що комуністи Польськї Народної Республіки вважали його „викрадачем на світовому рівні”, а для своїх сиріт він був „добрим пастирем”, який допоміг їм, хоча б частково, повернути вкрадене дитинство, і рости у безпеці в новому світі.
О. Луціян перебував у Канаді до 1966 р. і працював серед польської діаспори. У 1966-1998 р. працював у польській радіостанції „Godzina Różańcowa Ojca Justyna” в Асол Спрінгс у США.
7 травня 2006 р. о. Луціян відзначав 60-ту річницю прийняття пресвітерських свячень, а на урочистості були присутніми 30 дітей-сиріт, його колишніх підопічних. Ченця назвали надзвичайною людиною і священиком, у біографії якого записані неймовірно гарні сторінки воєнного в’язня, засланця, солдата, військового капелана, біженця, опікуна воєнних сиріт, вчителя, письменника, лінгвіста, радіоведучого та дипломата.

11 листопада 2007 р., у день Державного Свята Незалежності, о. Луціян отримав „Командирський Хрест Ордену Відродження Польщі” за видатні заслуги для незалежності Республіки Польща, за діяльність на благо демократичних змін, і за досягнення, отримані за виконану, з користю для країни, професійну працю та соціальну діяльність. Відзнаку вручив президент Республіки Польща Лех Качинський у Варшаві.

У 2013 р. о. Луціян Круліковський був відзначений „Орденом Усміху”. Міжнародну відзнаку францисканець отримав на запит першокласників зі Школи Культури та Польської Мови у Бриджпорт, штат Коннектикут.

Помер о. Луціян 11 жовтня 2019 р. у м. Чікопі в США.

Є він автором книжок „Щоденник сибіряка та вигнанця”, „Вкрадене дитинство” і „Любов мені все пояснила. Пригоди духа”.