„Єпископ Гонорій, слуга слуг Божих, любим синам, брату Франциску та іншим братам з Ордену Братів Менших шле привітання та апостольське благословення”, – такими словами починається булла „Solet annuere”, яку рівно 800 років тому, 29 листопада 1223 р., папа Гонорій ІІІ затвердив Регулу св. Франциска.
Далі ми читаємо: „Апостольська столиця має звичай давати дозвіл прохачам на подібні бажання й охоче підтримує їхні похвальні прагнення. Тому улюблені в Господі сини, схиляючись до подібних ваших прохань, регулу вашого ордену підтверджену незабутньої пам’яті папою Іннокентієм, нашим попередником, що додана до цієї [булли], апостольськоюповагою підтверджуємо вам і цим листом беремо під опіку. Вона викладена так…”. Далі вміщено зміст Францисканської Регули, що скоадається з 12 розділів. Відразу після цього йде кінцева частина папського документу: „Отже жодній людині не можна порушувати цього затвердженого нами документу або зухвалими вчинками противитися йому. Однак коли б хтось на це наважився, тоді нехай знає, що стягує на себе гнів всемогутнього Бога та Його святих Апостолів Петра і Павла. Дано в Латерані, 29 листопада, у восьмий рік нашого понтифікату”.
До нас дійшли 2 примірники цього документу. Перший із них знаходиться нині в Каплиці реліквії при ассізькій базиліці, а другий – у Секретному ватиканському архіві (Archiviosegreto vaticano). Обидва підтверджені відбитком зображень Петра і Павла з одного боку та написом „HONORIUS PP III” з іншого.
Сама ж затверджена Регула, як ми вже казали, мала 12 розділів:
Навіщо ассізієць залишив братам такі конкретні правила? Як пише о. проф. Здіслав Кіяс у передмові до книжки „Регула і життя. Чого нині навчає св. Франциск”: „[Святий отець Франциск], брат усіх, 800 років тому хотів дати своїм синам Регулу, аби йшли разом у напрямку до однієї мети: обійняти та поцілувати Христа, присутнього в стражденному тілі відкинутих. Регула і зразк стилю життя, який Франциск пропонує своїм товаришам, – це Євангеліє. Тим, хто його просить розділити із ними своє життя, не пропонує себе як модель; тим, які висловлюють прагнення спільноти життя із ним, він вказує на Ісуса, як єдиного Наставника. Серце цього вибору – „йти слідами Господа нашого Ісуса Христа”. І доповнює: „Регула не є путівником через перешкоди, а компасом, який спрямовує та підтримує під час подорожі. Франциск засвідчує цим ессенціальним текстом, що то не стільки увага до деталей дає змогу людині йти. Франциск показує, що прийняття віри, аби наново побачити та зрозуміти власну історію, вчиняє, що задум радісного та ґрунтовного життя може дозрівати.Відкриття універсальної любові Ісуса сильніше та привабливіше. Так Регула не від’єднує, не розділяє та не прокладає різниць, а відкриває на спільну подорож”.
Цікаво, що протягом років багато дослідників пробували поставити під сумнів внесок Франциска в зміст документу, наголошуючи на Божих втручаннях, впливі братів чи кардинала Хуґоліна, який вже як папа Григорій IX, нагадував, що був при Францискові під час писання цієї Регули”.
У францисканських агіографічних джерелах можемо знайти інформацію, що коли Франциск разом із братом Леоном і братом Боніцієм перебували у Фонте Коломбо „аби укласти Регулу,оскільки пропав текст першої Регули, продиктованої йому Христом”, до нього прибув брат Ілля разом із багатьма міністрами, аби схилити його до злагодження способу життя, але у відповідь почув голос Христа, що звучав у повітрі, який мовив: „Франциску, немає нічого твого в Регулі, але кожна заповідь, що в ній міститься – Моя. І хочу, щоб її дотримувалися дослівно, дослівно, дослівно, без коментарів, без коментарів, без коментарів”.
Однак, як пише один із найбільших знавців францисканства Карло Паолоцці: „зіставляючи факти та думки з текстом, гадаю, що можна погодитися із Теофілом Десбоннетом, якийпоставив собі провокативне запитання хто є автором Регули 1223 року? Франциск? Брати? Курія?, відповів, що детальні дослідження самої Регули показали, що було збережено первісний дух, а цього досить, аби стверджувати, що Регулу 1223 року можна з упевненістю назвати «твором Франциска»”.
Як підсумову свої роздуми про Регулу о. проф. Здіслав Кіяс: „На тлі наприклад бенедиктинської регули текст св. Франциска є текстом радше скромним і непоказним. Однак кількість сторінок не важлива, а тільки сила духа, яким промовляє. І треба визнати, що Франциск вклав у редакцію регули силу Божого Духа. Він писав текст на колінах, з молитвою на устах. Прагнув поділитися зі своїми братами тим, що вважав найціннішим та найважливішим для щасливого життя, повного та святого. Хотів розпалити в їхніх серцях, розумі, у тілі той самий вогонь ревності, яким сам запалав до Христа та Його створіння”. І нехай цим же буде Регула й для нас – духовних братів, друзів і симпатиків св. Франциска Ассізького.