Паломництво – це неймовірний досвід Божої присутності та любові. Тільки Бог може поєднати на стільки різних людей в одну спільноту, тільки Бог може дати сили долати кілометр за кілометром з посмішкою та піснею і тільки Бог може загоїти рани і дати відповіді на болючі запитання.
Паломництво «Миру та Поєднання» зібрало людей різного віку з усіх куточків України у Санктуарії Матері Божої Більшівецької. З 9 по 13 липня дві групи паломників зі Львова та Тернополя і відважні, котрі вийшли на день раніше, зі Снятина, незважаючи на спеку, дощ і виснажливу дорогу прямували до Матері Божої Більшівецької аби представити їй свої інтенції. Зі Львова в дорогу вирушила група у складі 190 чоловік, з Тернополя – 120, а зі Снятина – 80. В середньому паломники долали 30 км в день.
Цього року основним наміром паломництва була молитва про мир в державі, родинах та серцях. Окрім цього кожен ніс у своєму серці свої переживання, відносини з близькими, проблеми в роботі, труднощі в навчанні та інші зранення, щоб віддати їх Ісусу за заступництвом Пресвятої Діви Марії.
Під час мандрівки паломники були витривалі у молитві та слуханні Божого слова, через конференції, які проголошували священики та сестри.
Темпу подорожі задавали пісні, що постійно лунали з уст паломників на прославу Бога.
Присутність і витривалість наймолодших учасників додавала наснаги в особливо тяжкі моменти для решти. Діти, самі того не розуміючи, дали потужне свідоцтво своєї віри.
Як кожна дорога має свій початок і кінець, так і паломницький шлях завершився в суботу 13 липня перед іконою Матері Божої Більшівецькоі, Євхаристією, яку очолив Бронислав Ставоровський. Він підкреслив значимість сили молитви, особливо у цей тяжкий для нашої країни час. Служитель наголосив, що головною „зброєю” у боротьбі за мир є розарій, тому по завершенню Євхаристії кожен був „озброєний” розарієм, освяченим арх Мечиславом Мокшицьким, котрий попросив зібраних про витривалу молитву, щоб гідно „захищати” мир у країні.
У неділю 14 липня відбулося святкування храмового свята, котре згуртувало навколо Марії ще більшу кількість віруючих у ревній молитві. Євхаристію очолив арх Мечислав Мокшицький.
Відпуст став завершенням паломництва, проте для молоді це був лише початок XIII Францисканськоі зустрічі молоді під гаслом „Радість Євангелія”.
Протягом 3 днів учасники зустрічі збирала „ключі” аби відкрити „двері” до свободи, до котрої Бог покликав кожного. Саме у ній є найбільша Радість Євангелія, про це наголосив о. Павло Одуй у своїй конференції.
Проте, зустріч молоді не обмежувалася лише конференціями. Ввечері молодь прославляла Бога піснями і танцями під запальні співи гурту S.Anto.
Другий день зустрічі розпочався конференцією о. Едварда Кави про перший „ключ” до свободи – покаяння. Учасники мали вимаститися в грязюці, що була заздалегідь принесена в храм. В такий оригінальний спосіб брат пояснив молоді, як гріх забруднює нашу душу. Не дивно, але у кожного з’явилося прагнення змити з себе цей бруд. Так само важливим є очищення від духовного бруду у Таінстві Покаяння.
Цього дня Євхаристію очолив о. Гжегош Зомбек. В своїй проповіді отець наголосив на тому, що тільки справжня віра може змінити.
Кожній конференції передувала пантоміма, котра допомагала молоді властиво зрозуміти і пережити проголошуване Слово.
Отець Микола Лучок проголошував навчання про прощення, адже саме воно є другим „ключем” до свободи. Священик підкреслив, що людина завжди може обирати чи бути ій з Богом, чи ні. Непрощення – це відкинення Бога. Кожного разу, коли людина має образу вона має зробити вибір: стати на коліна і віддати образу Богу, щоб разом з Ним побороти її, чи відкинувши Бога ранити іншу людину.
Крім конференцій молодь мала змогу почути свідчення інших людей, котрі охоче ділилися своїм пережиттям Бога. Такі ділення часто піднімали на дусі і давали досвідчити присутність Бога у житті кожної людини.
Дуже корисною стала праця в групах. Учасники зустрічі ділилися своїми пережиттями, обговорювали проголошене Слово, пантоміми, свідчення, намагалися знайти відповіді на запитання, котрі їх турбували і просто спілкувалися один з одним.
Вечір другого дня завершився незвичною Хресною Дорогою. Молодь йшла Світлою дорогою зустрічі з Воскреслим Ісусом. Кожне стояння-зустріч доторкала сердець молодих людей.
Третього дня Ліда Москаль, підсумувавши вже отримані знання, скерувала увагу молоді на наступні „ключі” – звільнення та вміння брати відповідальність за своє життя.
Під час Євхаристії, котру очолив о. Микола Лучок, учасники зустрічі мали нагоду замислитися над глибиною своєї молитви.
На останній конференції Миколи Самара, лідера спільноти „Живий вогонь”, дізналися про помилковість поглядів на самих себе, адже людина часто ідентифікує себе зі своїми вчинками, зовнішністю або думкою оточуючих про неї. Насправді головна цінність людини полягає в тому, що вона є Божою дитиною створеною на Його образ і подобу.
На вечірній молитві учасники зустрічі „склали свою зброю” – мечі, на яких заздалегідь написали все те, чим вони ранять інших. Просили Господа про звільнення від всякого впливу зла на їх життя. Молитва завершилася батьківським благословінням, яке уділяли священики.
Останню Євхаристію зустрічі очолив о. Едвард Кава. Він у своїй проповіді порівнював уривок з Євангелії про відвідини Єлизавети Марією із ситуацією, що складався у нашій країні і заохотив до ревноі молитви за Батьківщину.
На завершення молодь мала нічну адорацію – час, коли Бог особливим чином промовляв до їхніх сердець.
Зробивши спільне фото, учасники зустрічі зі зціленими серцями, новими пережиттями та з твердим рішенням перемінювати своє життя, розіхалися по своїх домівках.
Христя Бельскіте