- Монастир св. Хреста у Львові.
Після приєднання королем Казимиром ІІІ Великим Червоної Русі до Польського Королівства, новий володар цих земель, князь Володислав Опольчик, (Володислав ІІ), у листопаді 1372 р., виявляючи подяку за активну місійну і душпастирську діяльність Ордену Братів Менших, передав у власність свій будинок неподалік від Низького Замку, біля якого, згодом, було збудовано монастир і храм Віднайдення Святого Хреста. Інші джерела подають як початок будівництва цього монастиря 1370 р.
Будівля костелу Святого Хреста прилягала до мурів міста. Храм складався з трьох нав, чотирьох каплиць і десятьох вівтарів. Свідчить це про те, що у монастирі було, щонайменше, десять священиків. Двоповерховий монастир мав фундамент у формі квадрата і міг вмістити кілька десятків осіб. Це припущення підтверджує інформація про провінційні капітули і господарські сеймики (районні ради власників і управителів), які відбувались у цьому монастирі.
Від самого початку свого існування до 1430 р. львівський монастир був місцем зосередження Руського вікаріату, який підкорявся генеральному настоятелю (генералу) Ордену; у 1430-1525 р.р. – місцем знаходження Львівської кустодії; ще пізніше, починаючи від 1525 і до 1786 р.р. – місцем перебування міністра Руської провінції св. Антонія Падуанського.
Цей монастир, за час свого існування, кільканадцять разів був знищений пожежами, але завжди, завдяки старанням братів і мешканців міста, його відновлювали і розбудовували.
Костел і монастир Віднайдення Святого Хреста були ліквідовані у 1785 р. або 1789 р., і налічували тоді 57 ченців. Будівлі костелу та монастиря були зруйновані під час облоги міста у 1848 р. Сьогодні на місці монастиря на вулиці Театральній 15 і 17, знаходиться Економічний факультет Львівського університету.
Ченців із монастиря було переміщено до капуцинського монастиря Непорочного Зачаття ПДМ у Львові, який з того часу аж до 30-х років ХХ ст. став місцем перебування міністра провінції францисканців.
About the Author
