Мацьківці

Неділя:
9.00, 
10.30,
12.00 (Волиця)
18.00.

Будні дні:
18.00.

Субота
9.00, 
18.00.

Римсько-католицька парафія в Мацьківцях на Поділлі існує зовсім віднедавна.

Офіційно вона була заснована 8 вересня 2010 року декретом Кам’янець-Подільського єпископа Леона Дубравського і передана Ордену Братів Менших Конвентуальних.

Храм у цій місцевості, який виконує функції парафіяльної святині, був збудований під кінець дев’яностих років ХХ століття. Ініціатором і керівником будівництва був Франциск Бялобжицький. Храм збудували на цвинтарі, в північно-східній частині села. Цей цвинтар появився приблизно в тридцятих роках ХХ століття, бо саме цим часом датовані найстарші могили. Недалеко від цвинтаря знаходилася придорожня капличка, яку знищили в 1937 році. На жаль, ніхто не знає, коли вона була збудована і як виглядала. Немає жодної інформації на цю тему.

Від початку святиня виконувала функцію доїздної каплиці парафії св. Анни в Хмельницькому на Гречанах, яка належить до єзуїтів.

Історія переселення поляків на цю територію сягає XVII століття. Саме тоді у цю місцевість, безлюдну після татарських наїздів і турецьких воєн почали приходити поселенці з Польського Королівства. Спочатку це були польські купці та ремісники, що прибували до руських міст, які отримали магдебурзьке право.

Найбільша хвиля польського переселення на Поділлі прийшла після повернення цих земель Речі Посполитій в 1699 році, після двадцяти семилітнього турецького панування. Люди передусім оселялися у великих місцевостях: Шаргород, Меджибож, Летичів.

Згодом колонізацію земель Поділля підтримали різні магнатські родини. Завдяки ним появилися такі міста як Проскурів (сьогодні Хмельницький), Городок, Шаргород. Нові поселення засновували також кам’янецькі єпископи.

Незважаючи на те, що на цих землях постійно змішувалися культури, нації і мови, поляки подільської землі зуміли зберегти свій національний характер. Особливо під час більшовицької революції вони виявили глибоку прив’язаність до власних цінностей, не приймаючи того, що насильно нав’язувала нова влада. Їхні вартості були закорінені в національній і релігійній свідомості.

Цією, недоступною для бурі революції і більшовизму, польською міццю були села, які суцільно населяв польський народ, так звані «Мазури», прилеглі до Проскурова (сьогодні Хмельницький): Заріччя, Гречани, Мацьківці, Шаровечка, а також трохи далі Малиничі, Ружична, Лезнів. Проскурівська парафія налічувала в 1917 році близько двадцяти тисяч вірних римських католиків.

Проскурівські Мазури зберегли своєрідний народний діалект, не знаючи навіть мови русинів. Вони ніколи не створювали мішаних сімей, свята відзначали за новим стилем, ходили у білгорайському вбранні. Цим самим створили тут справжню «малу Польщу» в такій мірі, що Проскурів, будучи під пануванням Росії, залишився містом цілковито польським. Всюди, у магазинах і на вулиці, було чути лише цю мову.

Хоч поляки на Поділлі, як і на всій Русі, становили незначний відсоток населення (8,7%), то однак в загальному їхня роль і вплив на розвиток цієї території залишався величезним, а часом просто вирішальним. Характерною рисою поляків було те, що вони не розпорошувалися, а збиралися і об’єднувалися, створюючи таким чином сильніші осередки свого впливу

У статті використано фрагменти праці Володимира Осадчого «Поділля в польській історії і культурі», Люблін 2007.

бр. Януш Новак – гвардіян (настоятель монастиря)
вічні обіти – 08.12.1998; пресвітерські свячення – 27.05.2000

бр. Артур Сподар
вічні обіти – 4.10.2018; пресвітерські свячення – 04.10.2019

вул. Францисканська, 45/1;
31337 с. Мацьківці;

Хмельницька обл.
mackiwci.franciszkanie@gmail.com