18 травня відзначаємо 100-ту річницю з дня народження св. Йоана Павла ІІ, папи. Ця свята людина, за свого понтифікату, торкнулася мільйонів людських сердець: розпалила в них віру, зміцнила надію, показала і дала відчути Любов, якою є живий Господь.
Кароль Войтила народився 18 травня 1920 р. у Вадовіцах, біля Кракова, в Польщі. Його батько, Кароль, був військовослужбовцем, матір, Емілія, з дому Качоровська, підробляла швачкою.
У 1942 р. Кароль Войтила поступив до таємної Митрополичої Духовної Семінарії в Кракові. 1 листопада 1946 р. він прийняв з рук кард. Адама Стефана Сап’єги пресвітерські свячення. 28 вересня 1958 р., у Вавельському Кафедральному соборі, він був висвячений на єпископа. 26 червня 1967 р. його номіновано кардиналом. 16 жовтня 1978 р. кард. Кароль Войтила був обраний папою, після чого взяв ім’я Йоан Павло ІІ.
За свого понтифікату Йоан Павло ІІ відбув 104 закордонні візити.
Серед країн, в яких побував Святіший Отець є Україна, до якої папа здійснив апостольську подорож у 2001 р. Тоді Святіший Отець відвідав Львів і Київ.
Помер Йоан Павло ІІ 2 квітня 2005 р. у Ватикані, будучи 264-им папою. До лику блаженних Йоана Павла ІІ зачислено 1 травня 2011 р., канонізація відбулася 27 квітня 2014 р. Процес беатифікації його батьків розпочався 7 березня 2020 р.
За життя Йоан Павло ІІ був пов’язаний із Францисканцями.
Якось Святіший Отець, відвідуючи під час свого першого паломництва до Вітчизни францисканську базиліку, сказав: «Будучи архієпископом Кракова, я жив поблизу середньовічного францисканського храму і часто ходив туди на особисту молитву, та відправляв Хресну Дорогу. […] Ці хвилини я сьогодні дуже приємно згадую».
Живучи в Кракові, Кароль Войтила любив молитися перед візерунком Матері Божої Страждальної в каплиці, названій у Її честь. По інший бік нави, у каплиці Страстей Господніх, майбутній папа молився біля незвичних стоянь Хресної Дороги.
У п’ятниці Великого Посту, о 15.00 год., він приходив сюди на особисту молитву Хресною Дорогою.
Під час першого паломництва до Польщі, 9 червня 1979 р., молодий і енергійний папа Йоан Павло ІІ зустрівся тут із хворими людьми.
Під час четвертого паломництва до Польщі, 13 серпня 1991 р., на польовому вівтарі перед Маріїнською базилікою, на Головній Площі Ринок Кракова, Йоан Павло ІІ звершив урочисту Св. Месу, під час якої зачислив до лику блаженних Анжелу Салаву. Через деякий час папа повторно навідався до базиліки св. Франциска Ассізького, де молився біля гробу бл. Анжели Салави в каплиці Страстей Господніх, і перед образом Матері Божої Сумної, Добродійки Кракова. Також папа зустрівся з сім’ями двох францисканських мучеників (сьогодні вже благословенних: о. Михайла Томашека і о. Збігнева Стшалковського) з краківської провінції, які кілька днів перед
тим були вбиті терористами в Перу.
Брати Францисканці Конвентуальні також пов’язані з Апостольським Престолом. Впродовж багатьох століть вони служать вірним з усього світу через Таїнство Сповіді в базиліці Святого Петра у Ватикані, у тому числі є сповідниками Святіших Отців.
У львівському Санктуарії св. Антонія, де душпастирське служіння здійснюють Брати Францисканці Конвентуальні, кожного 16 дня місяця має місце молитва за заступництвом св. Йоана Павла ІІ. Також тут знаходяться реліквії папи, які подарував львівському костелу секретар Йоана Павла ІІ архієпископ Мечислав Мокшицький.
Цікаво знати.
27 жовтня 1986 р. Йоан Павло ІІ запросив представників головних релігій світу та християнських віросповідань до Ассізі, щоб там, різними мовами, молитися про мир. У місті св. Франциска зустрілися християни, євреї, мусульмани, індуїсти, буддисти, представники релігій первинних народів із усього світу, переконані, що справжній мир можна осягнути лише через глибокі відносини з Богом під час молитви. До Ассізі прибуло 47 делегацій, які представляли християн, і представники 13 інших релігій. В умовах, пануючого у світі постійного насильства, та неспроможності міжнародної спільноти встановити мир, Йоан Павло ІІ просив, щоб усі релігії були конкретним знаряддям справжнього миру.
Святіший Отець вибрав Ассізі місцем спільної молитви з огляду на винятковість міста і святість його Покровителя. Адже св. Франциск міг зруйнувати будь-який бар’єр дискримінації та визнати всіх людей і всіляке створіння братами і сестрами.
