Інокентій Войцех Гуз народився 18 березня 1890 року у Львові. Вступив до Ордену Братів Менших Конвентуальних. Пресвітерський сан прийняв 2 червня 1924 року. Працював, між іншим, у Ганачеві і Чижках біля Львова, у Львові і Гродно – там допомагав о. Максиміліану Кольбе у видавництві „Лицаря Непорочної”. Тут 21 березня 1940 року його заарештували росіяни. Інокентію вдалося втекти з в’язниці, проте 2 квітня 1940 року його схопили німці. Перебував в ув’язненні в Сувалках і Дзялдові. 18 травня 1940 року його перевезли до концтабору в Заксенгаузен-Оранієнбург у Німеччині, де жорстоко катували. Загинув 6 червня 1940 року, удушений струменем води, який йому під тиском вливав до вуст німецький солдат. Один із 108 мучеників часів Другої світової війни, яких Святіший Отець Йоан Павло ІІ зарахував до лику блаженних 13 червня 1999 року. Серед тих мучеників – семеро францисканців з Ордену Братів Менших Конвентуальних: четверо з Непокалянова – о. Антонін Баєвський, о. Пій Бартосік, бр. Тимофій Трояновський і бр. Боніфатій Жуковський; двоє з Білорусі – о. Ахіллес Пухала і о. Герман Стемпень.
Всемогутній, вічний Боже, Ти дозволив блаженному Інокентію і його сподвижникам, мученикам, страждати заради Христа; † також і нам у нашій слабкості простягни руку божественної допомоги, * щоби, так як вони не завагались умерти задля Тебе, ми жили непохитні у Твоєму сповідуванні. Через Господа нашого Ісуса Христа, Сина Твого, † котрий з Тобою живе і царює в єдності Святого Духа, * Бог, на віки вічні.
