Блаженний Егідій був родом із Ассізі. Належав до перших послідовників св. Франциска Ассізького. 23 квітня 1209 року він приєднався до св. Франциска. Відтоді разом із ним провадив життя, сповнене молитвою та покутою.
Багате й захоплююче внутрішнє життя Егідія, яке він переживав у простий і радісний спосіб, сповнене життєвої мудрості, притягувало багатьох людей, які шукали підтримки та поради у найрізноманітніших життєвих ситуаціях. Від самого початку вступу до спільноти Егідій вчився жити євангельськими радами безпосередньо від самого Франциска. Гарним прикладом відносин, які панували між тими братами є опис їхньої першої місійної подорожі. Франциск і бр. Егідій вирушили до Анконського району. Біографи описують, що коли Франциск проходив з Егідієм через села й міста, то заохочував усіх любити Бога і покутувати за гріхи. Натомість бр. Егідій нічого не додавав від себе, але „звертав увагу слухачам, щоб вірили мужеві Божому, тому що він дає їм найкращі настанови”.
У 1219 році Егідій вирушив до Тунісу, щоб там проголошувати Євангеліє серед мусульман, проте через рік повернувся до Італії. Після смерті св. Франциска вів життя пустельника в Четона (Італія), віддаючись виключно контемпляції. Земне життя блаженний завершив 1262 року.
Його культ затвердив папа Пій VI у 1777 році, призначивши дату спомину на 23 квітня.
About the Author
