Великопісна пустеля… щоб відкрити своє покликання

Щомісячна Меса за гарний вибір життєвого шляху, покликання, чоловіка або дружини знову зібрала у храмі Святого Антонія з Падуї молодих львів’ян. Цього разу лейтмотивом проповіді отця Станіслава Нуцковського був заклик на прикладі Ісуса Христа, який іде у пустелю, також увійти в пустелю власного життя, аби віднайти себе, зрозуміти, ким я є, що я маю в житті робити.

Адже саме у 40-денний пустельний період Ісус відкриває своє покликання. Тож час Великого посту священик назвав «часом називання усього на ім’я, але разом з Богом». Піст – це також час тиші, і лише у беззвуччі можемо почути Того, Хто увесь час промовляє до мене в моєму серці. «Великопісна пустеля – це джерело, в якому і я можу відкрити своє покликання… Дух вивів Ісуса в пустелю, щоб Він пережив час посту в очікуванні і слуханні Бога, – провадить священик. – Тож піст – це час обмежень і постанов, натомість це можливість зустрічі з Господом».

 

Втім, як наголосив отець Станіслав, дуже часто жертвуючи щось Богові, «робимо подарунок для Нього, на коробці якого знизу маленькими літерками написано: «Подарунок для мене». Адже маємо різні камуфляжі, за якими ховаємо власні наміри та вигоди на кшталт: «Буду постити – буду гарно виглядати!». «Тож час Великого посту вчить нас ходити за Богом, а не за собою».

«Пустеля дана людині, коли на неї чекає щось дуже важливе, що може стати ціллю її життя. Після повернення із пустелі Ісус починає навчати і сповнюється Час». Пустеля є зупинкою, часом пошуку Бога, а також власною пусткою, в якій Господь дає нам можливість змінити своє життя, залишивши старе мислення. «Бог дає нам пустку, щоб дати нам більший розвиток. І в нашому серці є пустка, місця, в яких ніхто не живе. Він вже там є. Він приходить Божим Духом у твоє серце і перебуватиме там 40 днів. Якщо зустрінешся з Ним, то Він покаже тобі твоє майбутнє. Піст – це час, в якому досвідчуємо самоти, щоб пізнати, що в цій самоті Бог найближче нас», – говорить отець Станіслав.

Після Меси, яка скеровує нас робити життєві вибори у пошуках Божої волі, для молоді провели загальну катехизу.

Тема наук стосувалася стосунків хлопців та дівчат до одруження. За словами священика, вирішили розповісти у храмі про наслідки статевих відносин, неосвячених Таїнством шлюбу, адже на передподружніх катехизах така розмова часто вже є пізньою. Під час наук отець наголосив, що «справжня любов – відповідальна та чиста.  Якщо людина дійсно зріла, тоді всі вибори будуть правильними, адже вона турбується про те, що буде завтра, за рік чи за п’ять років». Катехиза була побудована на причинах, чому не потрібно мати статевих відносин до шлюбу. Серед них і те, що немає жодної гарантії, що одружишся з хлопцем чи дівчиною, з яким чи з якою зустрічаєшся. Тоді ця людина вже не буде єдиною на все життя, а лише тимчасовим партнером. Вороття ж назад вже немає. «А під час статевих відносин людина ділиться собою, тож коли ти зустрінеш іншу особу, то що ти їй запропонуєш? Чи ти будеш Іваном, чи там вже буде кілька відсотків Оксани? Чи будеш Марією, чи в тобі вже буде кілька відсотків Андрія? Чи захоче хтось такого чоловіка чи дружину?».

Також у гріху перелюбу з’являється страх перед майбутнім. Дитина, яка насправді є даром Божим, стає небажаною, перешкодою у житті, проблемою… Вирішення якої виглядає не в найкращий спосіб: 1. аборт (повторний гріх) 2. самотня покинена мама 3. одруження з примусу. Також і діти мають право бути щасливими, народившись у шлюбі.

Тож наше фізичне життя повинно йти в парі з духовним. Це дозволить нам вільно вибирати. І лише зріла людина, яка по-справжньому любить, не запропонує гріха. Повнота подружнього щастя можлива лише у Бозі. Вже наступного місяця на Месі за гарний вибір молодь знову зможе почути поради, як будувати християнську сім’ю та добре вибирати.

Ірина Кондратюк