…Ісус воскрес також і для Тебе. Покликання і завдання, яке Бог вкладає в наші серця – це бути ангелами в могилі життя наших ближніх, щоб там звіщати Воскресіння… В четвер, 5 квітня 2012 р., в парафії св. Антонія, як і у всіх інших римсько-католицьких храмах світу, розпочалася найбільша і найважливіша подія літургічного року – Пасха, Трідуум Сакрум – три урочисті дні, коли вірні католицької Церкви переживають страждання, смерть і воскресіння нашого Господа Ісуса Христа.
„В Літургії Великого Четверга, під час Останньої Вечері Ісус, незадовго перед своєю смертю, дає нам останній урок життя. Нехай ця Літургія навчає нас доброго життя”. Таким вступом о. Станіслав Нуцковський розпочав урочисту Євхаристію, під час якої ми почули розповідь про визволення Ізраїля з єгипетської неволі та спомин Господньої Вечері, коли Ісус Христос вперше перемінив хліб в своє Тіло, а вино у свою спасенну Кров, яка береже наші душі від загибелі так, як кров ягняти оберегла ізраїльтян від загибелі у Єгипті.
А урок Ісуса, про який зазначив священик на початку, – це образ Бога, який прийшов, щоб служити, щоб бути з людиною. Сам будучи Вчителем, Господом, Ісус показав, що хоче служити тим, кого Йому Бог-Отець дає.
Вмиваючи своїм учням ноги Ісус вчить, що кожна Євхаристія, кожна зустріч з Богом, веде до служіння, що своєю силою перемінює людину, щоб вона була здатна служити і віднайшла себе в повноті, роздаючись іншим так, як роздає себе Ісус у Таїнстві свого Тіла і Крові.
Визначною подією цього вечора було те, що три дорослі особи з нашої парафії вперше приступили до Таїнства Євхаристії – прийняли Ісуса під виглядом хліба і вина до своїх сердець.
Великий Четвер – це одночасно день встановлення Таїнства Священства. З цієї нагоди, завершуючи спільну молитву, о. Станіслав пригадав всім присутнім, як священикам необхідна духовна підтримка, щоб вони могли вірно і гідно служити Богу та людям, а кожен бажаючий міг отримати образок з іменем священика-францисканця та молитвою св. Фаустини, зобов’язуючись впродовж тридцяти днів молитися за нього, передаючи молитовну естафету далі.
Велика П’ятниця – єдиний день у році, коли Церква не служить святої Меси, згадуючи страждання і смерть нашого Господа на хресті заради спасіння всіх людей. Продовжуючи думку Великого Четверга, коли Ісус мив Апостолам ноги і вчив служити ближнім, о. Славомир Бистри у своїй проповіді показав, що ця безмежна любов і зречення привели Ісуса на хрест, що Бог-Отець любить людей, кожного з нас, такою шаленою любов’ю, що не завагався віддати заради нашого спасіння найдорогоцінніше – свого Сина. Урок цього дня вчить нас любові, яка не боїться за себе, яка готова втратити все, яка вчить покори, вчить помирати для себе. І тоді, дивлячись на хрест Ісуса, побачимо в ньому знак перемоги, надії і поєднання, а занурившись в страждання і смерть Христа, ми будемо наповнені силою Його великої спасенної любові.
Урочиста Літургія Великої Суботи завершилася резурекційною процесією навколо храму на честь Воскреслого Христа. Вірні зібрались цього пізнього вечора у темряві ночі на спільній молитві, щоб перестати боятись мороку, щоб зустріти Велике Світло. Під час цієї Пасхальної Вігілії, за традицією перших християн, п’ятеро катехуменів занурившись у смерть Христа, воскресли разом з Ним, стаючи повноцінними Божими дітьми в Таїнстві Хрещення. Саме в цьому Таїнстві, яке є зануренням у Пасху Христа, криється життя кожної людини, її покликання до любові, до того, щоб служити і віддавати себе іншим.
А в Літургії Слова цього вечора Бог через свого Ангела, звіщаючи радісну новину Воскресіння, послав кожну охрещену людину у Галілею її життя, у звичайні місця буденності – дім, сім’я, робота, проблеми, щоб там зустріти Воскреслого Ісуса, який наповнює наші серця світлом – Світлом Бога, який подолав найглибшу темряву гріха і смерті. І навіть якщо на серці в людини безпросвітний морок – не потрібно боятися. Від моменту Воскресіння кожен, цілковито і нероздільно з’єднаний з Христом в моменті хрещення, може віднайти там світло – Світло Воскреслого Христа.
{gallery}12.04.12{/gallery}