«Нехай у цьому році в вашому серці буде завжди мир Ісуса, а цей мир має такі ознаки: віра, любов і надія. Коли маю віру, тоді мені легше жити, коли маю любов, тоді ще краще, а маючи надію – все витримаю».
Так бажав отець-настоятель молодим, середнього віку і зрілим людям – всім, хто прийшов на урочисту літургію з нагоди початку Нового 2012 Року до Санктуарію св. Антонія.
Натомість о. Славомир Зелінський у короткій проповіді змусив задуматися над зміною часу, яка відбувається на наших очах цієї новорічної ночі. Змінюючи календар ми відкладаємо історію і час, який минув, який ми знаємо і стаємо перед таємницею нового календаря, перед загадкою, яку приготував для нас Бог і яка одночасно є прихована в словах Господньої молитви: «… нехай буде воля Твоя…». А ми, приклавши руку до «плуга часу», що втікає секунда за секундою, повинні йти впред, не озираючись… І роздумуючи над Євангелієм о. Славомир зацитував вірш польського священника:
Не можна замовити любові в концерті вітань,
Її не можна виграти у лотерею
І не отримаєш як новорічний подарунок,
І навіть з нагоди іменин ніхто не принесе,
Її не знайдеш, як відкинуту чи загублену річ.
Вона – це не акційний подарунок долі
І не звичайний збіг обставин
Чим же є ця любов, про яку пише поет? І відповідає:
Це сенс, який треба віднайти;
Це радість, яку треба створити, щоб комусь її дати;
Це присутність, яку треба запросити додому.
Тому що сьогодні таке Євангеліє – Євангеліє радості пастирів, Євангеліє Любові, Євангеліє щастя. Тому що щаслива людина – це людина любові.
Бо за словом «Любов», яке ми пишемо з великої букви, прихований Бог, який є Любов’ю. І ця Любов – це майбутнє, яке перед нами.
Під кінець о. Славомир побажав, щоб наші обличчя світилися Любов’ю, світилися Ісусом, не лише Його народженням, радістю ясел, але світилися правдою Євангелія, а час, який позаду нас і той, що перед нами нехай єднає любов.
Люба Кондрак