У днях від 24 листопада до 2 грудня 2022 р. о. Маріуш Козьол, вікарій провінції з Кракова, разом із кустошем провінції о. Станіславом Кавою, відвідалимонастирі, які належать до францисканської кустодії в Україні.
Перший день я провів у львівському монастирі св. Франциска. Ввечері я зустрівся з братами на Євхаристії та провів час на рекреації. У монастирі на щодень працює п’ять братів. Наступного дня, разом із кустошем, ми пішли до Львівської Митрополичої Курії, де нас почастував кавою о. Славомир Зєлінський.
26 листопада ми виїхали до монастиря бл. Якова Стрепи в Більшівцях, поблизу Галича. Візит розпочався обідом у суботу і завершився сніданком у неділю.
Суботнього вечора ми брали участь у парафіяльній Євхаристії, а в неділю зранку я очолив конвентуальнуСвяту Месу для братів і виголосив для них конференцію. В цьому монастирі впродовж кількох місяців перебували біженці зі сходу України. А у даний час в монастирі проводять реколекції.
До наступного монастиря Пресвятої Діви МаріїАнгельської в Мацьківцях ми приїхали у неділю під вечір. Після обіду та відпочинку місцевий гвардіян о. Януш Новак провів нас по монастирі, ознайомив з виконаними роботами та поділився планами на майбутнє. О. Артур розповів про курс для військових капеланів у Городку, поблизу Мацьківців, в якому він приймає участь. Цей курс організований єпископом Павлом Гончаруком для теперішніх і майбутніх військових капеланів, а також для тих священників, які прагнуть вести військове душпастирство.
У понеділок зранку, після звершення роратньоїСвятої Меси, ми вирушили далі. Дорога до Кременчука через Умань була в дуже поганому стані, ми були змушені їхати об’їзними, оскільки деякі мости на Дніпрі –знищені.
Втомлені дорогою, у понеділок, 28 листопада, ми прибули до монастиря св. Максиміліана в Кременчуці. У вівторок брати розповіли мені про свою душпастирську працю та благодійну діяльність. У тамтешньому монастирі кімнати братів знаходяться на останньому поверсі, каплиця розміщена на першому поверсі, а в suterenie знаходиться кухня та їдальня для безпритульних осіб. Двічі на тиждень брати готують їжу для безхатченків, і роздають їжу вбогим людям таособам пенсійного віку. Після обіду було трохи часу для того, щоб прогулятися містом.
Вечором була звершена Євхаристія, під час якої освячено хрест у відновленій каплиці, а благодійникумонастиря пану Андрієві Маренічу була врученавідзнака провінції.
У середу опівдні, 30 листопада, розпочався візит у монастирі св. Бонавентури. В цей час не було світла. Впродовж кількох годин я перебував у монастирі в темноті та без опалення.
У четвер ввечері, 1 грудня, ми повернулися до Львова, звідки у п’ятницю, 2 грудня, рано-вранці, разом із о. Славомиром Зєлінським, я поїхав до Кракова.
Кілька разів під час подорожі я чув сирени повітряної тривоги, які остерігають людей від ракетних нападів. У багатьох місцях зіткнувся з пошкодженнями і руйнаціями, спричиненими війною. Сумне враження викликали у мене зруйновані будинки. Загалом за час візиту ми проїхали понад 2000 км.
У суспільстві відчутні великий неспокій і страх, які переплітаються з надією на перемогу та швидке закінчення цієї кривавої війни. У монастирських спільнотах не видно страху, проте відчувається напруга і втома через кризу та невпевненість у тому, що буде далі.
О. Маріуш Козьол – Вікарій провінції
