Урочистість св. Отця Франциска ми вшановуємо винятковою літургією, спеціальними проповідями, відправляємо дев’ятниці, тридення, Transitus. Інші, у цей самий час, організовують «День св. Франциска» чи, навіть, «Тиждень св. Франциска». Ми бачимовелике нове зацікавлення Особою нашого Засновника. Багатьох це тішить, є й такі, котрі набирають дистанцію, «тому що там ідеться тільки про екологію та звірів»…
Проте варто пригадати, що це плоди душпастирського проєкту, який відразу на початку свого понтифікату запропонував Церкві св. Іван Павло ІІ. Достатньо нагадати кілька стверджень з його Листу, написаного на завершення ювілею восьмисотріччя народження св. Франциска у 1982 р.:
Святий Франциск розширив поняття повсякденного братерства, перекладаючи його на кожну створену річ, навіть ту, що не має душі: сонце, місяць, воду, вітер, вогонь, землю, які замість назвою, властивою їхньому походженню, назвав братами та сестрами, і оточував їх великою пошаною. Ми знаходимо про це наступну згадку: «Він до всього ставився з небувалою повагою, всьому проголошував Господа і до слави його заохочував». Зважаючи на це і прагнучизадовільнити бажання тих, які слушно переймаються справами природного середовища людини, 29 листопада 1979 року, Апостольським Листом, позначеним печаттю перстня Рибака, ми проголосили святого Франциска Ассізького покровителем усіх, хто займається справами екології. Тому що насправді приклад цього Святого є найкращим доказом того, що захистити створіння і природу від неслушного і нерозумного винищення можна тільки тоді, коли в світлі біблійних подій, які торкаються створення і спасіння, ми визнаємо їх створіннями, відносно яких людина має певні зобов’язання, а не такими, які піддаються її свавіллю. Бо створіння, разом із ним, очікує і прагне, що «і воно буде визволене з неволі зіпсуття, щоби мати участь у свободі й славі Божих дітей».
Старші пам’ятають, що 1982 рік був роком Франциска з нагоди 800-тої річниці його народження. У зв’язку з тим Святіший Отець підготував спеціальний обширний лист до сучасних послідовників св. отця Франциска під назвою: «Звідкіля тобі це, що цілий світ приходить до Тебе». Іван Павло ІІпідкреслює в ньому особливу актуальність францисканської духовності для нас – людей, які живуть сьогодні у світі, що потерпає від екологічної деградації.
Папа звертає увагу, що братерство св. Франциска охоплює всю природу: «всі створіння він називав братом або сестрою, тому що знав, що вони, разом із ним, беруть початок з того самого джерела». Етична система брата Франциска виходить поза межі традиційного поняття моральності, в якому йдеться лише про людину і людські стосунки, і охоплює відносини людини зі світом рослин, тварин, та навіть цілих природніх систем. Вона є своєрідним дзеркалом, яке відображає захоплення Франциска багатством і красою життя, а також є правдивим пережиттям таємниці спасіння.
Братерство Франциска показує нам певний ідеал стосунків з іншою людиною, суспільством і природою, який є наслідком відповідного духовного і морального рівнів. Світ, який нас оточує, та інші люди – це не загроза, не перешкода на нашій дорозі, засіб виробництва чи хтось від нас залежний, натомість це елемент, який має певну вартість у нашій аксіологічній системі. Бездумно вбиваючи звірів, знищуючи ліс чи річку, ми висилаємо повідомлення, що їхня вартість для нас є незначною, що нам не вистарчає чогось, що можна було б назвати екологічним мисленням, тобто всестороннього, цілісного і перспективного усвідомлення наслідків усіх людських починань в середовищі. Наше мислення і дії в цій сфері повинні відповідати принципам етики і католицької моральності.
Минуло рівно 40 років. В Ордені розвинулося багато екологічних ініціатив, особливо у місійних країнах. У Польщі функціонують Екологічний Рух св. Франциска Ассізького, Центр Монастирської Медицини «Medicina Monasterialis» чи Трав’яна Аптека о. Гжегожа в Рихвалді. Відновлено комісію з питань справедливості, миру і цілісності створіння. Екологічні проєктиреалізують численні монастирі (наприклад Познань, Ельблонг, Кальварія Пацлавська, Вроцлав, Хенціни чи Лодзь); функціонує Дім Поєднання ім. Св. Максиміліана Марії Кольбе в Гданську, Спільнота «Laudato si’» в Радомську.
Впродовж цих років багато чого змінилося. У книжці «Idea franciszkańska. Wielkie problemywspółczesności i nasze małe odpowiedzi» я написав: ми живемо в епоху антропоцену – це термін, який з’явився на засіданні Папської Академії Наук у 2014 р. Успіх людей часто зображений у вигляді мапи вогнів (світел) цивілізації. Дійсно її порівняння впродовж останніх 50-70 років показує постійне освітлення простору. Також добре описано біологічні, хімічні та фізичні зміни, які виникли внаслідок діяльності людини. Ті перші – це знищення біорізноманітності, вимирання певних видів і зміна структури екосистем, другі являють собою зміни ізотопного складу ірізноманітні токсини, і останні, фізичні – зміни структури території через, хоча б, ліквідацію пагорбів чи русел річок, ерозія і найбільш відомі усім кліматичні зміни.
Читаючи це, варто задуматись над тією величезною кількістю змін. Буде достатньо усвідомити собі, що впродовж останніх 70-ти років ми використали аж 98% з 500 мільярдів тон бетону длябудівництва доріг, мостів чи будинків, який ми вилили на землю протягом цілої історії людства, змінюючи при цьому життєдайну землю у тверду бетонну скелю. А пластику виготовили стільки, що змогли б ним повністю обгорнути земну кулю; ним ми забруднили світ, а на морях і океанах утворилися штучні, пластикові острови.
Існують також наукова рефлексія і дебати відносно пошуку найтвердіших із можливих:геологічних доказів переходу до нової епохи. Цей процес змушує змінити мислення про Землю і середовище. Для багатьох прикладом такої зміни є енцикліка «Laudato si’».Тому декотрі пишуть про Франциска як про першого папу антропоцену, який зрозумів, що ми живемо в новій епосі, і підпорядкував цьому своє навчання. Це він такі відомі теми суспільного навчання Церкви як екуменізм, екологія, критика капіталізму, висвітлює новою мовою, притаманною для «ери людини», коли людина отримала міць формування глобальної гео-екосистеми.
Св. Франциск нагадує нам і цілому світу, що ми маємо одну, скінченну Землю, яка є нашим домом. Зміни світу, які спричинили руйнування клімату і середовища, говорять відкинути антропоцентричну інтерпретацію біблійного переказу, що Бог дав землю людям, щоб вони підпорядковували її собі. Тому правило необмеженої експлуатації слід замістити правилами відповідальності та солідарності, адже це не Бог, але людина приймає рішення про вигляд сучасного світу. Тому тезу: «Земля – це необмежені ресурси, дані Богом», змінюємо на: «Земля – це завдання, піклування про спільне добро і спільне майбутнє». Звичайно це призведе дочисленних моральних, культурних, економічних і політичних наслідків. І навіть релігійних, тому що в ім’я спільної відповідальності ми будуємо простір для діалогу і універсальної етики, яка проникає культури та релігії. У зв’язку з тим ми працюємо над цією проблемою, беручи до увагиінші культури і релігії, і ведемо діалог з метою створення нових моделей суспільного життя. Нещодавно ми це побачили в Казахстані.
Докладати таких зусиль нас спонукають останні документи Церкви і Ордену. Тому що знову ми маємо багато францисканських і антоніанських річниць, а тому багато нагод до францисканської катехези.
З францисканським Мир і добро!
о. Станіслав Яромі OFMConv
координатор з питань справедливості, миру і охорони створіння Федерації Центрально-Східної Європи (FEMO)