Відпочинок в Яблуниці

Відпочинок в Яблуниці

З 31 січня по 2 лютого україномовна група „Скеля” храму св. Антонія провела чудові дні у мальовничій карпатській місцевості під назвою Яблуниця. Найперше хочеться зазначити, що від цієї подорожі в захваті і дорослі, і діти.

Усе було згідно нашої доброї традиції – спільна молитва, глибокі за змістом конференції о. Петра Франківа, чудовий спів та ігри під керівництвом сестри Іри та сестри Олени, а також чаювання з душевними розмовами, прогулянки, веселощі зі сніжками, катання на санках, смачні частування, організовані старостою нашої групи Анною Бахор, і навіть танці у Буковелі. Особливого колориту додали білий сніг та карпатське повітря, що робили наші серця відкритими один до одного, а помисли чистими. Мабуть, кожен відкрив для себе якусь нову свою глибину, досі ще незнану, проте таку чудову…
Хочемо щиро подякувати о. Петру, сестрі Олені та сестрі Ірі, які є Божим даром для нашої групи, котра впевнено крокує дорогою, щоб стати спільнотою. Це непростий шлях, але він приносить неймовірні відчуття того, що ти саме там, де повинен бути. І поруч чудові люди, з якими ти зустрівся не просто так. Адже у Господа немає нічого випадкового, тому все відбувається згідно Божого плану та замислу.
Також величезна подяка від нас за теплий та гостинний прийом сестрам у Яблуниці. Нам було комфортно, тепло та смачно!
Змістовні конференції о. Петра про Божу волю та духовну боротьбу нікого не залишили байдужим. Вони були уважно вислухані, оскільки сестри Іра та Олена займалися гарним настроєм та вільним часом наших діток. У конференціях йшлося про те, що велич наших вчинків у малих речах. Воля Божа – це прагнення Господа, щоб ми були щасливими, адже Він нас обдарував чудовим даром під назвою „життя” і ми є найдосконалішим Його творінням. Тому наше завдання – постійно шукати волю Божу, а духовність повинна проявлятися у вмінні бачити потреби іншої людини, спільноти. Особисті прагнення повинні бути морально правильними. Життя – дорога непростої духовної боротьби. Якщо ми боремося за себе та своє спасіння, не забуваймо і про ближніх. „Бог – це Той, Хто хоче нашого щастя” – ці слова торкнулись нас особливо. У цій чудовій подорожі усі відчули себе щасливими дітьми, що живуть в одній великій дружній родині, в якій панують мир, любов та повага один до одного. Ми мали можливість глибше пізнати себе та інших, ще більше зблизитися. Від нас тепер залежить розвиток нашої групи, бо Господь цими чудовими моментами благословив нас на цей шлях. В черговий раз ми змогли переконатися, що у спільноті навіть величезну гору можна подолати. Подаючи один одному руки, як це було у Яблуниці, даруючи щиру усмішку, ми зможемо здолати ще не одну таку вершину. Можливо вона буде ще крутіша та важча, але ми переможемо разом з Ісусом і не будемо боятися вершин чи перешкод. Вони навпаки робитимуть нас сильнішими, вчинки – кращими, а нашу віру – глибшою.

 {gallery}lviv/14.02.02{/gallery}

Leave a reply

Twój adres email nie zostanie opublikowany. Pola, których wypełnienie jest wymagane, są oznaczone symbolem *