Генеральний міністр у камері смерті св. Максиміліана Кольбе

Генеральний міністр у камері смерті св. Максиміліана Кольбе

7 липня 2020 р., під час другої частини Звичайного Провінційного Капітулу Провінції св. Антонія і бл. Якова Стрепи в Польщі (Краків), генеральний міністр о. Карлос А. Тровареллі, разом із міністром провінції о. Мар’яном Голомбом та іншими братами францисканцями, побували у нацистському таборі смерті Аушвіц-Біркенау.

Гарменже, де проходить капітул, є місцевістю, яка знаходиться неподалік місця мучеництва св. Максиміліана. Дуже зворушливою для францисканців, які беруть участь у капітулі, була молитва в бункері голоду, де наш мученик любові загинув у переддень урочистості Успіння Пресвятої Діви Марії (14 серпня 1941 р.), рятуючи від смерті батька сім’ї.

Нижче подаємо текст послання, з яким генеральний міністр звернувся до братів у концентраційному таборі Аушвіц.

Ми знаходимося перед будинком, де розташований бункер, в якому померли св. Максиміліан і дуже багато інших людей. Ми пішли туди на молитву і я б хотів поділитися з Орденом тим, що я відчув, адже стільки всього прозвучало у моєму серці.

Це дивне місце, бо хоча є воно місцем смерті, проте першим, що я тут відчув, була найбільша любов. Це так, немовби та велика любов св. Максиміліана залишалася у повітрі, перемішана з холодним повітрям і понурим виглядом бункера. Це велика таємниця, тому що ця любов є Любов’ю, яка пишеться з великої літери, є Любов’ю Господа.

Я відчув також єдність із хрестом, з хрестом Ісуса: не як абстрактну ідею чи раціональний висновок, але власне як почуття, тому що тут була Любов. У цьому місці усамітнення, перед обличчям смерті і темряви, незважаючи ні на що, відчувається Любов, написану з великої Літери.

            Тому я також хочу поділитися цим з вами, особливо тією силою, яку я тут відчуваю, щоб надалі Йому себе віддавати. Саме це я хочу сказати всьому Ордену: варто віддати самого себе за Любов аж до кінця, не залишивши нічого для себе. Усе або нічого – я переконаний, що так вчинив св. Максиміліан.

Нехай він надихає також нас, щоб ми були свідками тієї Любові та були спроможні скласти дар зі самих себе. Це є найкраще послання, яке ми в змозі дати світові. Нехай Господь благословить вас усіх!