З Богом у гори в дорогу

З Богом у гори в дорогу

Інколи виникає прагнення залишити міську буденність переповнену суєтою, різноманітними бурхливими подіями та зовнішнім шумом і пірнути в роздуми своєї душі, подорожуючи декілька днів мальовничими кутками, насолоджуючись усіма дивами природи, створеної Богом для людини. Так сталося і у нас. Спілкуючись між собою, ми вирішили піти в гори з Богом, правда не у всіх виявилася така можливість і тому нас пішло четверо разом з отцем Павлом.

Наш пішохідний маршрут був розрахований на 4 дні, загальна довжина якого склала 106 кілометрів і починався він з Торуньського перевалу, до якого ми добралися транспортом пізно вечором 30 квітня. Ідучи в сутінках з ліхтариками, отець Павло розповідав про те як він розпізнав своє покликання, а пройшовши близько 2,5 кілометрів, ми піднялися на гору Магура, де розклали намет, повечеряли та, після невеличкої цікавої розповіді отця в наметі, лягли спати.
Наступного дня, вставши о 6 годині ранку, ми розпочали свій перший день подорожі сніданком, збиранням речей, молитвою та благословенням отця Павла в дорогу. Ранок і обід в Західних Горганах був теплим і сонячним, що тішило й ми насолоджувалися доброю погодою та чистим гірським повітрям. Але вже після обіду, як тільки ми переодяглися в шорти і футболки та вийшли на гору Вишківський Горган, небо почало затягувати хмарами, а згодом через пару годин почався дощ, який різко перейшов у великий град. Трохи перечекали град, стоячи під каріматом… Коли він перестав падати ми рушили в дорогу під холодним карпатським дощем, який лив майже до надвечір’я. Під вечір, вийшовши на поляну, по коліно в болоті, ми знайшли місце для проведення Служби біля ялинки. Була хмарна, вітряна погода, моросив дрібненький дощ… Після служби, трохи перекусивши, ми знову рушили в дорогу то підйомами, то спусками. Подолавши останній на цей день підйом, вечором, перед заходом сонця, ми вийшли на полонину Гича, де оселилися в дерев’яному будиночку для туристів з буржуйкою, на який приготували смачний суп-харчо. Потім повечеряли, душевно поспілкувалися та лягли відпочивати.
Прокинулися з самого ранку – день другий, який почався з підготування до ранкової Служби біля дерев’яного столу з лавками, що знаходився поруч з нашим туристичним будиночком. Після Служби, ми поснідали та зібравшись рушили в подорож. Погода цього дня була перемінною, а коли стемніло почався дощ. Складний видався наш маршрут, але не зважаючи на всі ускладнення, ми вийшли на вершину гори Молода (1723 м.), важко з неї спускалися, бо дуже боліли ноги. Прийшли в село Осмолода, де в кав’ярні попили сік і рушили далі в дорогу, перейшовши ріку Лімниця дерев’яним підвісним мостом, почали набирати висоту ідучи лісовим серпантином до місця нашої ночівлі. Планували заночувати знову в туристичному будиночку, але коли прийшли на місце, почався дощ, й він вже був зайнятий. Тому, ми розставили наш намет неподалік будиночку на невеличкій полянці в лісі біля джерела води і почали готувати вечерю. Проте вечерю вже не всі дочекалися, дехто ліг спати від втоми, враховуючи ще й те, що було зимно та йшов дощ.
Третього дня, вранці ми вирішили трохи довше поспати, враховуючи те що під ранок йшов дощ і було зимно та хмарно. Але все ж таки потрібно було прокидатися, снідати, збирати речі та іти знову в дорогу. Що ми й зробили. Увесь день було хмарно, дув сильний вітер та йшов дощ, який інколи припинявся на декілька хвилин. Цього дня ми підкорили кам’янисту вершину гори Висока (1803 м.), пройшли через гору Ігровець (1804 м.), ми підкорили вершини гір Лопушна (1772 м.) та Велика Сивуля (1836 м.), а пізніше піднялися на сусідню гору Мала Сивуля (1818 м.). Потім почали спускатися до низу, прямуючи до місця нашої ночівлі.
Стемніло.., ми з ліхтариками прямували до джерела води, щоб біля нього розмістити намет і прийняти участь в Службі. Цього разу Служба була особливою. Вона проводилася в наметі, бо на дворі було темно, зимно та йшов дощ. До речі, в кожний з цих днів служби проводилися в особливий спосіб і були унікальними та неповторними. Після служби – процес приготування вечері. На цей раз був плов вночі під проливним дощем. Проте знову не всі дочекалися нічної вечері, бо лягли спати. Але вранці, четвертого дня нашої подорожі, хто не вечеряв, той, все ж таки, мав можливість спробувати нічний плов на сніданок. Після сніданку, ми зібрали речі та, після благословення отця Павла, вирушили в дорогу. Дорога вже була легшою, оскільки ми в основному вже плавно спускалися і йшли до села Бистриця, щоб звідтам вже добиратися транспортом до Івана-Франківська, а далі – до Львова. Погода в цей день була хмарною. Хоча дощу вже не було, але все ж таки було болото. Отець Павло, так скучив за своїм настоятелем – отцем Владиславом, що останніх 5 кілометрів легенько біг, підстрибуючи чи то з радості, чи то від болю в ногах. Він сказав, що «міцна віра допомагає іти далі» та передав привітання настоятелю, що було записано на відео.
По приїзді до Львова та прийняття участі у вечірній недільній службі, в гостях у братів Домініканців, в Костелі Матері Божої Громничної, наша подорож завершилася, залишивши добрі спогади та спільно пережиті чудові миті… А, можливо, все тільки почалося?…
Учасники подорожі.

{gallery}lviv/14.05.02{/gallery}

Leave a reply

Twój adres email nie zostanie opublikowany. Pola, których wypełnienie jest wymagane, są oznaczone symbolem *