Слуга Божий народився в Румунії в 1931 р. У вересні 1945 р. поступив до нижчої францисканської семінарії, де навчався три роки. Через переслідування Католицької Церкви та націоналізацію шкіл йому довелося закінчити освіту в ліцеї Бакау. Пізніше розпочав навчання на медичному факультеті в Іаші, який закінчив у 1957 році.
Він був лікарем до самої своєї смерті. У 1972 році в нього виявили захворювання товстої кишки. Лікарі вважали, що скоро помре. Однак він подолав свою хворобу, а його видужання всі визнали задиво.
Він підтримував зв’язок з францисканцями (Орден Братів Менших Конвентуальних), особливо з о. Георгом Патрашу, і вирішив розпочати підготовку до монашого життя та священства. Під керуванням міністра румунської провінції який діяв у підпіллі, він таємно відбув свій новіціат, і у 1976 р.склав тимчасові обіти та у 1979 р. склав вічні обіти. 14 вересня 1980 р. він був висвячений на священника.
Отець Мартин продовжував працювати в лікарні лікарем, приховуючи від таємних працівників міліції, що він монах і священник. Щодня відправляв Святу Месу у своєму помешканні, де мавневелику каплицю. Через перебування у постійній молитві вірні називали його „лікарем, який багато молиться”, і, бачачи його доброту і ревне служіння, вони говорили, що він є „наш отець лікар”. Він дбав не лише про фізичне здоров’я пацієнтів, а й про їхнє духовне життя, заохочуючи до молтви, сповіді та врегулювання питань, пов’язаних з укладенням таїнства шлюбу. Перш за все боровся з проведенням абортів і відстоював людську гідність особи та її невід’ємні права. Незважаючи на ворожість тодішнього комуністичного режиму, він також підтримував будівництво кількох церков.
Під час паломництва до Риму на беатифікацію румунського капуцинського монаха бр. Геремія да Валакхія, що відбулася 30 жовтня 1983 р., взяв участь у Святій Месі як „світська особа” і прочитав один із намірів молитви вірних, додавши при цьому від себе кілька слів, що насторожило розвідувальні служби, що слідували за ним. Він був визнаний священником таємною поліцією і з того часу почалося переслідування, що призвело до смерті 12 липня 1986 р.
Через рік після його смерті вода з криниці поруч з будинком у рідному місті почала пахнути та смакувати, як троянди. За дуже короткий час місто Гальбені стало місцем паломництва, і такий розвиток подій викликав серйозну стурбованість у секретної поліції. Появлялись свідчення багатьохчудесних зцілень, і люди почали з довірою молитися через заступництво отця Мартина і просити його про допомогу та необхідні ласки.
