ВІРИШ? ТИ НЕ САМ - Паломництво Львів-Більшівці 2013

ВІРИШ? ТИ НЕ САМ - Паломництво Львів-Більшівці 2013

Як і кожного року вирушило паломництво зі Львова до Більшівців, що в Івано-Франківській області біля Галича. Тут знаходиться Санктуарій Матері Божої Більшівецької.
В паломництві взяло участь близько 200 людей. Серед них 14 священиків, 5 монахинь, 2 брати-францисканці з Аргентини та Болівії та 3 семінаристи.

Процесія вирушила 10 липня о 9.00 з Костелу св. Антонія у Львові та впродовж 4 днів подолала майже 120 км. Ні спекотне сонце, ні холодні дощі не змогли стати перешкодою відважним паломникам, які йшли вшанувати Матір Божу Більшівецьку.
По дорозі паломники завітали у Бібрку, Перемишляни, Рогатин і завершили свій шлях у Більшівцях. Мешканці цих міст не тільки люб’язно прийняли мандруючих прочан, але також з радістю приєднувалися до них.
Стас, 15 років:
Це паломництво уже для мене п’яте. Я дуже хотів взяти в ньому участь, оскільки після паломництва моє життя на певний час змінюється. Я стаю добрішим, не вживаю поганих слів… Взагалі життя змінюється в кращу сторону. Цього року паломництво було для мене напрочуд легким. Ноги майже не боліли та й мозолів не було. Я з нетерпінням чекав приходу до Більшівців, адже я знав, що Марія змінить мене. І це сталося. Я відчуваю зміни у собі. Я змінився!!!
Ріта:
Паломництво – це хороша нагода поєднатися з Богом, а ще один досить незвичний спосіб зробити щось для Нього. Пожертвувати свій час, здоров’я, кошти, здавалося б, на якусь прощу. Але від нас самих залежатиме, чи обернеться ця проща для нас наверненням та зміною життя, чи це буде лише ”вчинок”, про який колись скажемо: ”О, я там був”.
Костянтин, 41 рік, м. Кременчук, Парафія св. Йосипа:
Я був щасливий йти у паломництві. Участь у ньому була для мене практично неможлива, але дякувати Богу, пощастило взяти відпустку. Я дуже тішився тим, що поруч йшли люди. 4 дні. Можна було мовчати і все розуміти, і нічого не розуміти. На третій день стало сумно, бо наступний – останній день паломництва, і в порівнянні з цим сумом біль в ногах була незначною. Взагалі-то мені пощастило – жодного мозоля. Для мене було важливим скласти цю жертву.
Бр. Артур Сподар OFMConv:
Що мені сподобалося в паломництві? Сподобалося, що йдучи боліли ноги, а зцілювалося серце. Що, змучений, падав перед Богом, який кожного ранку піднімав мене, щоб я йшов далі. Що я був не сам, нас було 150 осіб, які мали одну ціль і одну дорогу, щоб до неї дійти. А найбільше сподобалося, що ми всі йшли за Хрестом, який показував дорогу нашого життя.
Ірина:
Цей час, який я провела в паломництві, дав мені більшу віру, любов та Боже Милосердя. Тут зцілилось моя душа і тіло.
Наталя, м. Рогатин, парафія св. Анни і Миколая:
Я йшла з паломниками зі Львова і надзвичайно вражена всіма подіями, які відбулися – паломництвом та зустріччю молоді. З самого початку я не вірила, що йду в паломництві. Я вже бувала в паломництві, але в пішому – перший раз. І сама собі не вірила в те, що при болі в ногах та з мозолями, я все ще йду. Натхнення мені додавав мій намір та всі паломники, дивлячись на них та співаючи пісні, в мені з’являлися сили… все було чудово, а священики були нашою духовною опорою. Дякую Вам за все!!! Добре, що Ви є!!!
Віталій Семіон, семінарист:
Мені сподобалося йдучи в паломництві те, що Господь, такий чудовий, єднає таких різних людей в собі. Також мене дуже вразило те, як люди зустрічали нас по дорозі в селах – зі сльозами на очах і давали пити воду; мені одразу пригадалися слова з Біблії: ”… той, хто дасть вам пити, бо ви Христові, той отримає свою винагороду!” Для мене це все є живим свідченням! Наш Бог – Живий! Ісус – Господь! Амінь.
фотографії не лише з львівського паломництва

{gallery}akcje/13.07.01{/gallery}

свідоцтва не лише з паломництва Львів-Більшівці