Цієї погожої осені україномовна спільнота ” Скеля” при храмі св. Антонія мала змогу знову пережити чудові реколекції: особливий час, коли Господь запрошує пізнати себе та своє життя. Зупинилися ми у Вищій духовній семінарії Львівської архідієцезії в Брюховичах.
Складаємо щиру подяку за теплий прийом і за те, що цих три дні стали для нас незабутніми. Очолив реколекції наш добрий учитель та наставник о. Петро Франків. Сказати, що ми вдячні – це нічого не сказати… Відновлені, наповнені любов’ю, з новою „колекцією думок” ми дякуємо Господу у своїх молитвах за ці миті та за нашого о. Петра.
Церква пропонує переживати реколекції, щоб переглянути, чого у душі забагато, а чого, можливо,не вистачає, може, щось треба придбати, а чимось поділитися… Споглядаючи ікону Ісуса, ми роздумували на глибокі теми про самопізнання, спільноту, сім’ю, про те, що означає бути християнином. Кожен замислювався над питанням: ” Хто я? Що я роблю? Скільки беру та скільки даю?” У конференціях йшлося про те, що ми робимо багато помилок, оскільки не знаємо себе до кінця. Ми розмовляли про сім нечистих духів, які знають усі наші слабкості, а також про Божих духів, що допомагають їм протистояти. Тему спільноти ми обговорювали не вперше, але аби бути справжньою живою спільнотою це необхідно. О. Петро звертав увагу на завдання спільноти, що в ній є дуже важливим спілкування, вміння провадити, чути інших. Не можна забувати і про особисту жертовність. Бути в спільноті – це відповідальне важливе рішення, що означає давати себе цій спільноті, котра провадитиме до буття частиною церкви. Також ми стали свідомими того, що таке бути справжнім християнином. Для цього потрібно докладати величезні зусилля та щоденну працю. Але, коли бачиш плоди, то почуваєшся справді щасливим.
Переконана, що кожен з нас пережив ці реколекції особливо. Це були хвилини і досить болючі, але такі необхідні для особистого зростання. Також хвилини невимовної радості,любові, якоїсь особливої наповненості. Незабутніми залишаться і прогулянки( осінь наче усміхалася від сонячного світла), також душевні розмови, смачні чебуреки на свіжому повітрі та неочікуваний сюрприз від сестри Іри! І хоча Господь подарував нам досить прохолодні дні, холодними були наші руки та обличчя, але точно не серця…
{gallery}lviv/14.11.01{/gallery}