Чимось новим став для нас недільний сніданок з прекрасними спільнотами. Це особливий час, коли Богу посвячені особи розповідали про своє згромадження, відповідали на питання і разом їли канапки і пили чайок. Хтось отримав нові знання, хтось посмішку, а хтось вервицю. Бог подбав про кожного.
Найбільше торкнула родинна і дружня атмосфера. Молодь була відкритою, легко можна було знайти спільну мову.
Відкриттям для мене став о. Петро, він усе організував не так як завжди. Багато було нового, що дуже добре для молоді, яка була не перший раз, було цікаво.
Як Бог торкнувся мене – цього року отримав зовсім інший досвід, навчився співпраці. Повернувшись в цей санктуарій, появилося багато приємних спогадів. Саме на цьому місці в підніжжі вівтаря зароджувалось моє покликання.
Семінарист Андрій Патика.
Центральною подією неділі стала Свята Меса, перед якою відбулося урочисте впровадження у храм ікони Матері Божої. Цю подію усі називали поверненням Марії додому.
Пізніше на молодь чекала ще одна цікава подія – КВЕСТ на тему «Цінності для доброго життя». Завдання квесту були розміщені не тільки на території монастиря, але й по всьому селищу. Кожне завдання полягало на тому, щоб перевірити або навчити нас певних цінностей, таких як вірність, чесність, жертовність, любов, відкритість, щирість та інших. Цікаво, що суть полягала не в тому щоб виграти, а в тому щоб якнайбільше відкрити своє серце і справді відчути те, що хоче промовити Господь до нас.
1. Найбільше мене торкнула відкритість, щирість, дружелюбність незнайомих людей
2. Для мене особливою людино є с. Анна, вона дуже позитивна, змогла зорганізувати музичну групу в одне ціле. А також інші аніматори, які зробили дуже багато роботи для того, щоб нам було зручно. Велике їм дякую за це.
3. Коли поїхала частина нашої музичної групи, я дуже засумувала, але мене підтримало багато незнайомих людей, обійняли і заспокоїли. Мене це дуже вразило.
А також, коли був квест по території містечка Більшівці, я стояла на одній із зупинок під назвою Жертовність. Я давала людям завдання: віддати мені одну ціну річ, назавжди. Більшість мені віддавали розарії, але одна дівчинка, яку звали Таня, віддала мені золотий перстень . І коли я хотіла повернути їй цей перстень, то вона мені сказала: «Давай запустимо челендж, коли приїдеш в Більшівці наступного року, то віддаш цей перстень тій людині, якій будеш вважати за потрібне.»
Тому приїжджайте в Більшівці, буде дуже круто.
Діанка Борейко
З Хмельницької обл., м.Дунаївці
15 років
Однією з найкращих конференцій зустрічі стала конференція п. Терези Андрущишин. Здавалось, її устами промовляє Марія. Вона так майстерно та зрозуміло розповіла про дуже складні та потрібні речі.
На паломництві і на початку зустрічі я ходив без настрою, нічого не хотів і мене всі і все дратувало. Я хотів додому і мені нічого не подобалось. Але все змінила служба в понеділок, яку вів бр. Славомир. Після неї мені стало добре, весело і радісно. Так Бог мене торкнувся, через цю службу. Важливо, що я був відкритий на Бога, я чекав, коли Він прийде, і ось він прийшов!
Дякую, насамперед, брату Петру. Його, напевне, можна назвати людиною відкриттям. Він працює в нас в Мацьківцях, і я не думав, що він може зорганізувати щось настільки потужне, він став мені прикладом, що все можливо, якщо захотіти)
Найбільше доторкнула відкритість людей, те, що вони можуть о так вільно розказати щось про себе, поділитись чимось, що їх тривожить, чи навпаки радістю з іншими.
І такі зустрічі є прикладом, як потрібно жити, незалежно від покликання, чи підеш в орден, чи Бог покличе до сімейного життя. Я згадав конференцію пані Терези, ту частину про покликання до самотності, що такого покликання немає. Раніше я був впевнений що воно є, бо відчуваю себе самотнім іноді. Мене доторкнуло те, що кожен покликаний до життя в спільноті, що ніхто не може бути сам і тому тепер маю думати і розпізнавати, якою дорогою йти мені.
Діма з Мацьковець
18 рочків
Щовечора у нас були танці, які вели о. Мартін (францисканець) та с. Олена (презентка). Цього року запальна атмосфера інтеграційних танців нікого не залишила байдужим. Тож усі охоче брали участь, крім того кожен мав змогу показати свої танці і навчити інших.
1) Найбільше мене доторкнула атмосфера самого місця і та, яку люди зробили своєю присутністю.
2) Важко сказати хто став для мене людиною відкриттям… Мої «колєги» сказали би, що вони шоковані від сестер і братів, як вони вміють відриватись. Я в такому колі живу ще з дитинства і для мене це є нормально. Тому, мабуть, немає людини, яка би мене «зачепила».
3) На жаль, я мав не найкращий період свого життя. Кінець 11-го класу + ЗНО + вступні екзамени. В додаток до цього, перед самим паломництвом прийшли результати з політехніки за творчий конкурс, де я побачив, що мені не вистачило декілька балів, щоб стати студентом-архітектором. Дуже розчарувався.
Але на нічній адорації, я відчув Святого Духа, який просто огорнув мене, кажучи, що все добре. Після того, мої молитви стали щирими, наповнені подяками.
Коли прийшов той час, де ми підходили до брата Петра, то після цих обіймів здалося, що все погане відійшло в сторону… Взагалі важко пояснити, що я відчув, але це мені дало постанову подумати. Подумати про мої стосунки з Богом…
Діма
Микулинці
17 років
Перед казочкою на добраніч, на завершення святкування неділі, був неймовірний концерт гурту «ПІД НЕБОМ». Це незабутнє відчуття, коли стільки людей і стільки голосів зливаються в один, прославляючи Бога.
Дякую!
Все було нереально круто!
Враховуючи те, що в серці був спокій і в душі радість, я з впевненістю можу сказати, що атмосфера була 'небесною’.
Найбільше мене захопила відкритість сердець. Не пройшло навіть тижня, як всі учасники, на чолі з бр. Петром, стали дуже близькими моєму серцю. Я відчував себе, неначе вдома, і говорю з 'друзяками з вулиці’.
{gallery}akcje/19.07.21{/gallery}