День другий. Хресна дорога ранами власного серця

День другий. Хресна дорога ранами власного серця

Вже під час другого дня зустрічі молоді розпочалися конференції священиків на тему Євхаристії. Першим навчав молодих людей отець Роман Лаба, монах-паулін з Броварів Київської області. Він розповідав про глибокий сенс Євхаристії, а також закликав кожного перестати сприймати Євхаристію, як одну зі звичайних молитов чи один з релігійних актів, який ми постійно повторюємо. А щоб кожен з нас усвідомив, що Євхаристія є подією нашого спасіння, яка перевершує усі категорії, якими ми мислимо. Євхаристія є цілим життям кожного з нас.
{gallery}FSM11/10{/gallery}
Отець Роман Лаба продовжив покроково роз’яснювати значення Євхаристії і під час Меси, яку очолив.
Далі почуте у конференції і відчуте у серці кожен міг висловити у групі обговорення.
Увечері молодь львівського храму св. Антонія показала пантоміму, в якій Христос бере на себе гріхи людини і помирає за них. А воскреснувши, рятує людину, приводячи її від темряви смерті до Світла Життя. Далі хресна дорога вирушила вулицями Більшівців. Несучи великий хрест, під час кожної стації до нього цвяхами прибивали написи із назвами ран людського серця.
«Коли на хрест прибивали листочки з написами, це найбільше вразило моє серце, адже так само прибивали ноги і руки Ісуса, – говорить учасниця зустрічі Вікторія (13 років). – Христос терпів за нас і ми також маємо старатися бути для Нього такими добрими, як Він був для нас, виславляти Його і жити Ним кожного дня. Зустріч молоді допомагає зрозуміти мені багато нового, щоб змінити своє життя на краще».
Дійшовши до храму, кожен міг підійти до хреста і притулившись до нього чолом, помолитися.
«Під час хресної дороги мене вразила жива віра серед молоді, – говорить учасниця зустрічі Марта (18 років). – Коли ми йшли вулицями села, на дорозі було каміння, пісок… Але всі клякали на коліна, на зважаючи на те, що було під ногами, бо йшли слідами Христа, хресною дорогою. Це для мене було особливим, живим «Символом віри», визнанням своєї віри. Також за цей день дуже закарбувалася в мені Адорація святого хреста. Бо після хресної дороги підходила до хреста з сильним почуттям жалю і великою любов’ю».
{gallery}FSM11/11{/gallery}
Біля хреста кожен міг взяти чистий листочок, аби наодинці, у тиші свого серця написати лист до Бога Отця, розповісти Йому про свої рани. А що робити з листом далі, пообіцяли розповісти наступного дня. На Адорацію Пресвятих Дарів та хреста можна було прийти впродовж цілої ночі.
«Ще під час вранішньої конференції я почув деякі слова, які мене дуже зачепили. Вони для мене були новими. Після цього я закрився у собі і читав Святе Письмо, – розповідає учасник зустрічі Ростислав (22 роки). – Зараз я намагаюся відчути, чи маю покликання, щоб піти до семінарії і стати священиком. Наразі я ще не готовий дати відповідь. Але під час хресної дороги я  повністю відкрив своє серце для Бога. І відчув, що Він зі мною і з часом поступово покаже мені дорогу. Коли була Адорація хреста, я затримався там і сказав: «Сьогодні я, скільки матиму сил, стільки сидітиму тут, у цьому храмі, і мені нічого не заважатиме читати Святе Письмо»».
Упродовж цілої ночі Ісус у Пресвятих Дарах на жодну хвилинку не залишався Сам.
{gallery}FSM11/12{/gallery}


Leave a reply

Twój adres email nie zostanie opublikowany. Pola, których wypełnienie jest wymagane, są oznaczone symbolem *