Простими словами кажучи, – але з великою повагою, – пропоную вшанувати найвидатнішого італійського поета (якого багато хто називає просто „Поетом”), Данте Аліг’єрі, семисоту річницю смерті якого відзначатимемо цього року. Також прагну поінформувати весь Орден про те, що Центр Данте Братів Менших Конвентуальних у Равенні організовує різні заходи з нагоди цієї річниці.
Отже від 5 вересня 2020 р. до 12 вересня 2021 р., у цьому відомому італійському місті в регіоні Емілія-Романья, яке стало свідком вигнання, смерті та поховання флорентійця, відомого на весь світ, проходять заздалегідь заплановані заходи з нагоди річниці смерті поета.
Окрім об’єктивного значення цієї видатної особистості, – Данте був не лише поетом, але також письменником, політиком, чудовим знавцем історії, захоплювався філософією та богослов’ям, – прагну пригадати про тісні відносини між Аліг’єрі та нашим Орденом.
Фактично, „це власне з Братами Меншими Конвентуальними Данте підтримував особливі відносини, відвідуючи курси філософії в їхньому монастирі Святого Хреста у Флоренції. А ще, за словами компетентного і поважного коментатора Данте, Франческо Бартоло да Буті (прибл. 1324-1406), Аліг’єрі був послушником у монастирі Святого Хреста, (…) але пішов звідти перед складенням обітів, (…) вступивши, все ж таки, до Третього Ордену. Як нам відомо, після вигнання із Флоренції через політичні питання, 27 січня 1302 р., поет почав шукати притулку при різних італійських дворах, аж поки його не прийняв до себе Гвідо Новелло з Поленти, сеньйор із Равенни, де Данте й помер вночі з 13 на 14 вересня 1321 р., у віці 56 років. Прагненням поета був вічний спочинок в улюблених синів св. Франциска, а на місце поховання він обрав саме костел св. Франциска Братів Менших Конвентуальних у Равенні. Після урочистої відправи його тіло поховали на території цвинтаря в саркофазі, помістивши той у зовнішню західну стіну старих монастирських приміщень, які належали братам” [1].
Від істориків ми можемо довідатися, що початки присутності братів менших у Равенні сягають, щонайменше, 1218 р., а від 1261 р. францисканська спільнота поселилася при костелі св. Петра Більшого (дата будівництва близько 425-451 р.), який з плином часу отримав назву „св. Франциска”. Наші брати, окрім перерв, спричинених примусовим виїздом, по сьогоднішній день присутні в цьому місці, яке оберігає останки поета.
Близькість Данте з Орденом можна побачити у справжній єдності, а саме у тій єдності, яку знаменитий письменник відчуває з постаттю Святого з Ассізі, якого завдяки „Похвалі сотворінь” вважають першим поетом в італійській літературі. Слід зауважити, що, ймовірно, ця єдність мала місце не тільки у літературному вимірі, але із впевненістю, – якщо я можу так сказати, – у сфері їх подібного космологічного бачення.
Так насправді „Поет” був не лише видатним письменником, але передусім мислителем, який керувався вірою, хоча й критично оцінював тогочасну суспільно-політичну реальність, моральність і навіть саму структуру церковної ієрархії, яка в тамті часи тримала з владою та відштовхувала від себе через надмірну приземленість. Окрім того св. Франциск Ассізький як послідовник Христа вів покутний спосіб життя, був людиною, яка керувалася євангельськими цінностями, а отже такими цінностями, які стали альтернативою для імперських і феодальних критеріїв, і для буржуазії, яка в ті часи почала зароджуватися. Своїм життям Франциск надихнув церковний рух навернення та віднови; у Комедії (яку згодом названо Божественною комедією) Данте також запропонував справжнє „itinerarium mentis in Deum, від темряві вічного засудження до сліз очищаючого покаяння, (…) аж до Джерела світла” [2].
Очевидно, що зовсім не випадково у своєму найвидатнішому літературному творі Данте присвятив св. Францискові та його величі цілу пісню, а саме Пісню ХІ, у частині Рай.
Річниця, яку ми відзначаємо, окрім вшанування поетичного таланту і особистості Данте Аліг’єрі, є також для нас, францисканців, заохоченням до зрозуміння, з вірою і повагою, нашого сьогодення, і до того, щоб „оселитися” серед тих, які переживають з відданням (Віра) і поезією (Надія) Євангеліє Христа, котрий є нескінченною Любов’ю.
При нагоді хочу подякувати Центру Данте Братів Менших Конвентуальних і привітати з успішним провадженням культурної діяльності, ініціатором чого став францисканець Северіно Рагацціні (1920-1986) [3], діяльності, яка зародилася в давній болонській провінції, а сьогодні продовжується у Равенні.
Уділяю благословення всім, хто в цю річницю допоможе нам поглибити знання та зв’язок з настільки видатною особистістю. Бажаю, щоб кожен із нас міг „пройти через стільки темних лісів нашої землі й щасливо закінчити своє паломництво в історії, аби дійти до цілі, про яку мріє і якої прагне кожна людина: Любові, що змушує крутитись сонце і палахкотіти зорі”.
Фр. Карлос А. Тровареллі
