Свідчення з виїзду до села, визволеного з російської окупації.
Впродовж 2-4 серпня 2023 р., кустош Кустодії францисканці в Україні, бр. Станіслав Кава OFMConv, повіз гуманітарну допомогу, а саме: продукти харчування, до місцевості Довгеньке, Харківської області, в північно-східній частині країни. Це село розташоване на відстані понад 1300 км від кордону з Польщею і тільки 60 км від кордону з Росією.
Транспортування/перевезення допомоги складалося з двох етапів. Частина товару (засоби особистої гігієни/миючі засоби, спальні мішки, генератор) були забрані з монастиря у Львові, натомість продукти харчування були закуплені в Кременчуці, де є наші брати, які впродовж кільканадцяти років провадять їдальню для безпритульних осіб і щодня роздають їжу вбогим мешканцям міста.
Після ночівлі в монастирі та благословення бр. Мар’яна Мельничука OFMConv, кустош францисканців, рано-вранці, 3 серпня 2023 р., поїхав в околиці Ізюмського району автомобілем, завантаженим, наскільки це можливо, гуманітарною допомогою.
Подорож, всупереч попереднім побоюванням, минула без більших проблем. Лише кілька разів кустош мусів шукати об’їзд у зв’язку з тим, що дорога була закрита військом, або ж був знищений міст через річку.
На блокпостах, під час перевірки документів і речей, якими був завантаженийавтомобіль, після подання цілі поїздки його доброзичливо приймали та інформували про умови на дорозі.
У місцевості Довгеньке перед війною проживало близько 800 осіб. Там знаходилась школа і кількадесят будинків, побудованих навколо кількох вулиць і перехресть.
На початку війни село покинули майже всі мешканці. Залишилися тільки дві жінки. Вони пережили там річну окупацію російським військом. Протягом цього часу, впродовж 5 місяців, там тривали бої і ракетні обстріли.
Під час окупації всі будинки спершу були пограбовані, а пізніше – знищені. Частина будинків, автомобілів і сільськогосподарської техніки, яку не вдалося вивезти, були спалені. На даний час село відрізане від постачання електроенергії та газу, а вода в криницях – забруднена і непридатна до пиття.
Сільськогосподарські поля заміновані російським військом, яке відступало з території. Навколо будинків знаходиться також багато нездитонованих боєприпасів і багато пасток. Можна там знайти не тільки протипіхотні міни, але також протитанкові, та різного виду розтяжки, гачки, до яких причіплені гранати і різні небезпечні ładunki.
Після окупації до місцевості повернулося дванадцять мужчин у віці від 30 до 60 років. Вони самі розміновують свої поля і відбудовують власні будинки. Внаслідок самостійного розмінування території вже загинуло двоє мужчин. Люди, які там знаходяться, утримують себе завдяки переказаній їм гуманітарній допомозі. Завдяки волонтерам, один раз на тиждень, пожежники привозять до села питну воду.
На в’їзді до місцевості Довгеньке знаходиться плакат, на якому жителі розмістили напис: «Село Довгеньке. Кожний має мрію повернутися додому. На жаль село повністю знищене. Просимо, допоможіть нам його відбудувати».
Краєвид війни – це зрізані верхівки дерев, зруйновані будинки, діряві дахи, знищені мости, дороги та вирви після вибухів. На дорогах і полях видно спалені уламки автомобілів і військової техніки. Цей краєвид доповнює горілий запах, який, незважаючи на час, що минув, наповнює повітря. У деяких місцях сморід переплітається із запахом трав, що виросли на полях, які впродовж двох років ніхто не обробляв. Запах війни – це запах, подібний до старої печі чи старого каміну, де гниє те, що не згоріло, і витікає ржава рідина. Вигляд території після війни дуже пригнічує.
Перед війною ця місцевість була сільськогосподарською, мешканці займалися землеробством, тваринництвом і доглядали городи. Зараз земля пустує, тому що робота на ній загрожує смертю. Узбіччя теж заміновані, тому краще не з’їжджати з дороги і не віддалятися пішки від автомобіля чи забудов. Також небезпечно збирати opał в кущах, про це інформують написи на таблицях поблизу забудов.
Періодично місцеві жителі отримують фінансову допомогу від міжнародних організацій. Але цього не є надто багато. Хтось отримав 2000 UAH (50 EUR), хтось інший 4 азбестово-цементні плити для покриття цілого дому. Після кількох місяців від визволення в місцевості знаходиться тільки один будинок, в якому дах покритий синьою фольгою.
Треба визнати, що мешканці мають у прилеглих місцевостях притулки, де можуть сховатися, але попри небезпеку, яка їм загрожує, кожен мріє про повернення до свого дому. Ті, кого я зустрів на місці, були добре зорганізовані та сповнені ентузіазму.
Виїзд з гуманітарною допомогою до людей, які проживають на територіях, визволених від окупації, був можливий завдяки фінансовій підтримці братів францисканців і благодійників з різних куточків світу. Оскільки ми багато отримали, маємо що передати потребуючим і скривдженим війною людям.
Звичайно це не був єдиний такий виїзд, раніше, кількадесят разів ми передавали гуманітарну допомогу зі Львова до Борисполя, Мацьківців і Кременчука, звідки волонтери і брати з тамтешніх монастирів розвозили її до інших місцевостей.
Треба визнати, що виїзд на схід був дуже небезпечним, тому що на прикордонних територіях сирени повітряної тривоги не в стані попередити заздалегідь про небезпеку, але все обійшлось без проблем. Це був добрий і плідний час. Кустошзадоволений, що на власні очі побачив, як виглядає життя людей на визволеній території, і вже планує наступний виїзд.
бр. Станіслав Пенкала OFMConv
Секретар Кустодії
