ПОВЧАННЯ

Повчання 1
Тіло Господнє
Господь Ісус сказав своїм учням: Я дорога, прав-да і життя. Ніхто не приходить до Отця інакше, як тільки через Мене. Якби ви знали Мене, знали б напевно і мого Отця; віднині знаєте Його і Його побачили. Сказав до Нього Филип: Господи, покажи нам Отця і доволі буде з нас. Каже йому Ісус: Так довго я з вами, а ви мене не пізнали? Филипе, хто бачить мене, бачить і Отця (Йо. 14, 6-9) мого.
Отець перебуває у світлі неприступнім (пор. 1 Тим. 6, 16) і – Бог є Духом (Йо. 4, 24), і Бога ніхто ніколи не бачив (Йо. 1, 18). Тому лише в дусі можна Його оглядати, бо дух оживляє, тіло нічого не допомагає (Йо. 6, 63).
Але й Сина в тому, в чому Він є рівний Отцеві, ніхто не може інакше оглядати, ніж Отця, і не інакше, ніж Святого Духа. Тому засуджені всі ті, які бачили Господа Ісуса за людською природою, але не впізнали й не увірували за духом божеством, що Він є правдивим Сином Божим. Так само засуджені всі ті, що бачать Таїнство, яке звершується на престолі словами Господа через руки священика під видами хліба і вина, але не впізнають і не вірують за духом і божеством, що це є правдиве Пресвяте Тіло і Кров Господа нашого Ісуса Христа. Засуджені всі ті, хто бачить Таїнство, яке звершується на престолі словами Господа через руки священика під видами хліба і вина, але не впізнає не вірує за духом і божеством, що це є правдиве Пресвяте Тіло і Кров Господа нашого Ісуса Христа. 10 Адже засвідчує це сам Всевишній словами: Це є Тіло моє і Кров моя Нового Завіту (пор. Мр. 14, 22. 24); і: 11 Хто їсть моє Тіло і п’є мою Кров, має життя вічне (Йо. 6, 54). 12 Тому, отже, Дух Господній, що перебуває в своїх вірних, є тим, Хто приймає Пресвяте Тіло і Кров Господню. 13 Усі ж інші, які не ма-ють участі в тому Дусі, а насмілюються приймати їх (Тіло і Кров Господню), – суд собі їдять і п’ють (пор. 1 Кор. 11, 29).
14 Тому, отже,сини людські, докіль будете твердого серця (Пс. 4, 3)? 15 Чому не пізнаєте правди і не віруєте в Божого Сина (пор. Йо. 9,35)? 16 Ось бо щоденно унижує себе самого (пор. Флп. 2, 8), як тоді, коли з Царського Престолу (пор. Мудр. 18, 15) зійшов у Дівиче лоно. 17 Щоденно приходить до нас у покірному виді. 18 Кожного дня сходить з лона Отця на престол через руки священика. 19 І як показав себе святим Апостолам у справжньому тілі, так і нині показує Себе нам у святому Хлібі. 20 І так, як вони, своїм тілесним зором бачили лише Його Тіло, але вірили, що є Богом, бо споглядали Його очима духа, 21так і ми, бачачи тілесними очима хліб і вино, намагаймося побачити і міцно віруймо, що це є Його живе та правдиве Пресвяте Тіло і Кров. 22І так Господь є завжди зі своїми вірними, як самсказав : Ось я з вами аж до кінця віку (Мт. 28, 20).

Повчання 2
Зло сваволі
Господь промовив до Адама: З кожного дерева їж, але з дерева пізнання добра і зла не їж (пор.Бут. 2, 16-17). З кожного райського дерева міг їсти, бо доки не провинився проти послуху, не згрішив. Отож, той споживає з дерева пізнання добра, хто присвоює собі свою волю та вивищує себе через те благо, яке Господь говорить і чинить в ньому. Ось так, через нашіптування сатани і через переступ заповіді стало це плодом пізнання зла. А за те треба прийняти кару.

Повчання 3
Досконалий послух
Господь говорить в Євангелії: Хто не відречеть-ся всього, що має, не може бути моїм учнем. (пор. Лк. 14, 33) і: Хто хотів би спасти своє життя, той його погубить (Лк. 9, 24). Та людина залишає все, щомає, і втрачає своє тіло, яка себе цілковито віддає під послух, в руки настоятеля. І коли знає, що все, що чинить чи говорить, не суперечить його (настоятеля) волі, тоді чинить правдивий послух. Лише щоб те, що чинить, було добре. І навіть коли б підвладний бачив щось краще і корисніше для своєї душі від того, що наказує настоятель, нехай добровільно складе Богові жертву й старається виконати бажан-ня настоятеля. Ось це і є послухом з любові (пор. 1 Пт. 1, 22), тому що є милим Богові й ближньому.
Якщо настоятель дає якесь поручення незгідне із сумлінням підвладного, дозволяється йому не слухати, але нехай його (настоятеля) не залишає. А якщо з цього приводу буде кимось переслідуваний, то нехай з огляду на Бога ще більше його любить. Бо хто прагне радше бути переслідуваним, ніж відлучитися від братії, той справді перебуває в досконалому послусі, бо життя своє віддає за братів своїх (пор. Йо. 15, 13).
10 Багато бо є ченців, яким здається, що бачать кращі справи, які можна здійснити, від тих, які наказують настоятелі; ті, однак, озираються (пор. Лк. 9, 62) і повертаються до блювотин власної волі. (пор. Прип. 26, 11; 2 Пт. 2, 22). 11 Ті є мучителями і своїм злим прикладом гублять багато душ.

Повчання 4
Ніхто не повинен присвоювати собі настоятельство
Не прийшов я, щоб мені служили, але щоб служити (пор. Мт. 20, 28), – говорить Господь. Ті, які є поставлені над іншими, повинні так гордитися з настоятельства, коли були б призначені та зобов’язані вмивати ноги своїм братам. І якщо втрата настоятельства засмучує їх більше, ніж втрата обов’язку вмивання ніг, то більше наповнюють собі торби небезпекою для власної душі (пор. Йо. 12, 6).

Повчання 5
Ніхто не повинен вивищуватись гордістю, але нехай кожен хвалиться Хрестом Господнім
Людино, призадумайся, до якої ж великої гідності підніс тебе Господь, бо ж створив і сформував тіло твоє на образ свого улюбленого Сина, а душу – на подобу (пор. Бут. 1, 26). І всі сотворіння, які є під небом, кожен посвоєму служать Творцеві, визна-ють і слухають краще, ніж ти. І навіть злі духи не розп’яли Його, але це ти разом з ними розіп’яв Його й надалі розпинаєш через уподобання в своїх вадах і гріхах.
Чим можеш хвалитися? Навіть коли б ти був такий швидкий і мудрий, що здобув би всіляке знання (пор. 1 Кор. 13, 2), і вмів би пояснювати різні мови (пор. 1 Кор. 12, 10-28), і проникливо досліджувати таємниці небес (хоча і могла навіть бути якась людина, яка отримала б від Бога особливе зрозуміння найвижчої мудрості) – хвалитися всім тим, не можеш. Бо ж і один сатана пізнав справи небес і тепер краще від усіх людей знає земні справи. Так само, коли б ти був красивіший і багатший від усіх, коли б ти, навіть, чуда творив так, що виганяв би злих духів, то все це обертається проти тебе і не належить тобі, і не можеш тим хвалитися. Лиш ось чим можемо хвалитися: немочами нашими (пор. 2 Кор. 12, 5) і щоденним двиганням святого хреста Господа нашого Ісуса Христа (пор. Лк. 14, 27).

Повчання 6
Наслідування Господа
Браття, споглядаймо на Доброго Пастиря, який для спасіння своїх овець перетерпів муку хреста. Вівці Господа пішли за ним в утиску і пересліду-ванні, в приниженні й голоді, в хворобі й випро-бовуванні, і у всіх інших труднощах; і за все те отримали від Господа життя вічне.
Ось тому великий сором для нас, слуг Божих, бо святі чинили величні діла, а ми хочемо отримати славу і честь, лише розповідаючи про них.

Повчання 7
Після знань повинні бути добрі діла
Апостол говорить: буква вбиває, дух оживляє (2 Кор. 3, 6). Буква вбиває тих, хто прагне пізнати лише самі слова, щоб вважати себе мудрішим від інших, і, здобуваючи великі багатства, роздавати їх рідним і друзям.
І тих ченців вбиває літера, які не хочуть керуватися духом Святого Письма, а прагнуть пізнати лише слова і пояснювати їх іншим.
І тих оживляє дух Святого Письма, які жодних знань, що мають і прагнуть здобути, не приписують тілу, але словом і прикладом відносять їх до Найвищого Господа Бога, якому належить усяке добро.

Повчання 8
Треба уникати гріха заздрості
Апостол говорить: Ніхто не може сказати: Гос-подь Ісус, без помочі Святого Духа (1 Кор. 12, 3) і: Немає нікого, хто б чинив добро, не має ані одного (Рм. 3, 12). Тому будьхто, коли заздрить своєму братові добра, яке Господь говорить або чинить у ньому, падає у гріх блюзнірства, бо заздрить Най-вищому, який говорить і чинить усіляке добро.

Повчання 9
Любов
Господь мовить: Любіть ворогів ваших, чиніть добро тим, які ненавидять вас і моліться за тих, які гонять і кривдять вас (Мт. 5, 44). Той справді любить свого ворога, хто не тішиться кривдою, а для Божої любові сумує над гріхом душі його. І ділом виявляє любов до нього.

Повчання 10
Умертвління тіла
Багато є таких, хто, допускаючись гріха або досвідчуючи якусь кривду, скидає провину на ворога або ближнього. 2 Але так не є: кожний бо має в собі владу ворога, тобто тіло, яким грішить. Тому щасливий той слуга (Мт. 24, 46), який маючи владу над таким ворогом, буде завжди тримати його зв,язаним і помірковано буде стерегти його. Коли так буде поводитися кожен інший ворог, видимий чи невидимий, не зможе йому зашкодити.

Повчання 11
Ніхто не повинен гіршитися гріхом ближнього
Слузі Божому лише одне не повинно подобатися – гріх. І коли слуга Божий був би неспокійний та гнівався б на особу, яка вчинила якийсь гріх, але не з любові, то нагромаджував би свою вину (пор. Рм. 2, 5). Той слуга Божий має праведне життя, вільне від прив’язань, який не нервується і не гнівається ні на кого. Блаженний є той, котрий нічого собі не затримує, віддаючи кесареве кесареві, а Боже – Богові (Мт. 22, 21).

Повчання 12
Як розпізнати Духа Господнього
Так можна пізнати, чи слуга Божий посідає Духа Господнього: якщо його тіло не буде вивищуватись гординею, – бо ж воно завжди противиться всякому добру, – з приводу того, що Господь чинить через ньо-го якесь добро, але якщо у власних очах вважав би себе радше слабшим і меншим від усіх інших людей.

Повчання 13
Терпеливість
Блаженні миротворці, бо вони синами божими назвуться (Мт. 5, 9). Не може пізнати слуга Божий, скільки має терпеливості й покори, коли все діється по його думці. Якщо ж настане час, коли ті, які повинні б поводитися по його волі, почнуть йому опиратися, то наскільки тоді появить терпеливості і покори, стільки її має, не більше.

Повчання 14
Убогість духа
Блаженні вбогі духом, бо їхнє є Царство Небесне (Мт. 5, 3). Багато є таких, які віддаючись ревно обов’язкам, умертвляють своє тіло постами й мо-литвами, але з приводу одного лише слова, яке, здавалося б, є кривдою для їх тіла, або з приводу якоїсь речі, обурюються і впадають у гнів. Ті не убогі духом. Бо той, хто справді є убогий духом, ненавидить себе самого (пор. Лк. 14, 26) і любить тих, які б’ють його у щоку (Мт. 5, 39).

Повчання 15
Мир
Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться (Мт. 5, 9). Ті справді вносять мир, які серед усіх терпінь, що їм трапляються в цьому світі, для любові Господа нашого Ісуса Христа посідають мир душі та тіла.

Повчання 16
Чистота серця
Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать (Мт. 5, 8). Правдиво чисті серцем є ті, які погорджують земними благами, шукають небесних і не перестають ніколи чистим серцем і душею про-славляти Господа Бога Живого й Правдивого.

Повчання 17
Покірний слуга Божий
Щасливий є той слуга (Мт. 24, 46), який не виноситься через те добро, яке Господь говорить і чинить через нього, більше ніж з того (добра), яке Господь говорить і чинить через іншого. Грішить бо той чоловік, який хоче більше отримати від свого ближнього, ніж дати від себе Господу Богові.

Повчання 18
Милосердя стосовно ближнього
Блаженний чоловік, який зносить свого ближ-нього з його вадами так, як хотів би, щоб його (зносили), коли б він був у схожій ситуації. Блаженний слуга, який Господу Богу віддає усі блага. А хто щось затримує для себе, той ховає в собі гроші Господа Бога свого (пор. Мт. 25, 18) і те, що вважає своїм, відніметься від нього (пор. Лк. 8, 18).

Повчання 19
Покірний слуга Божий
Блаженний слуга, який не вважає себе кращим, коли його люди хвалять і вивищують, а тоді, коли вважають його слабким, простим і негідним уваги, бо людина є лише тим, чим є в очах Божих, і нічим більше. Горе тому ченцеві, якому надали високу гідність, а він сам не хоче її добровільно залишити. І щасливий є той слуга (Мт. 24, 46), якого поставлено високо не з його власної волі та який завжди прагне бути під стопами інших.

Повчання 20
Зразковий та пустослівний чернець
Блаженний той чернець, який знаходить задо-волення і радість лише в найсвятіших словах і ділах Господа і ними притягує людей до любові Бога в радості та веселості (пор. Пс. 50, 10). Горе тому ченцеві, який має уподобання в поганих і пустих словах та ними викликає сміх у людей.

Повчання 21
Пустослівний і балакучий чернець
Блаженний слуга, який, коли говорить, не чинить явними всі свої справи, сподіваючись отримати на-городу, і не є швидким до розмови (пор. Прип. 29, 20), але помірковано передбачає, що повинен говорити або відповідати. Горе тому ченцеві, який блага, що уділяє йому Господь, прагне словами виявити людям для того, щоб осягнути славу, замість того, аби приховати їх у власному серці (пор. Лк. 2, 19-51), а іншим показувати вчинками. Він уже отримує свою заплату (пор. Мт. 6, 2:5:16), а слухачі отримують мало користі.

Повчання 22
Витривалість під час обвинувачень
Блаженний слуга, який чиюсь увагу, обвинува-чення та настанови зносив би так терпеливо, як ті, що виходили б від нього самого. Блаженний слуга, який настанови, які йому уділяють, приймає зі спо-коєм, слухає скромно, смиренно визнає свою провину й охоче її виправляє. Блаженнй слуга, який не прагне швидко виправдовувати себе і смиренно переносить сором і настанову за провину, навіть тоді, коли б її і не вчинив.

Повчання 23
Покора
Блаженний слуга, який буде так само смиренний серед своїх підданих, як і серед своїх настоятелів. Блаженний слуга, який завжди тримає себе під батогом дисципліни. Вірним і поміркованим (пор. Мт. 24, 45) слугою є той, хто не занедбує покаяння за всі свої провини: внутрішньо – через каяття, а зовнішньо – через визнавання провини та надолужуючі вчинки.

Повчання 24
Правдива любов
Блаженний слуга, який так сильно любив би свого хворого брата, що не може йому послужити, як любить здорового, який може йому допомогти.

Повчання 25
Правдива любов
Блаженний слуга, який так би любив і шанував свого брата, коли той є далеко, як того, який був при ньому і не говорив би у його відсутності того, чого не міг би сказати з любові в його присутності.

Повчання 26
Слуги Божі повинні шанувати духовенство
Блаженний слуга, який має довіру до духовних, які живуть чистолюбиво згідно із засадами Римської Церкви. А горе тим, які погорджують ними, хоча і були б вони грішниками, одначе ніхто не повинен їх осуджувати, бо сам Господь застеріг собі право суду над ними. Наскільки більше є їхнє служіння щодо Пресвятого Тіла і Крови Господа нашого Ісуса Христа, яке вони самі приймають і самі тільки іншим уділяють, настільки більший мають гріх ті, які грішать супроти них, ніж проти всіх інших людей у цьому світі.

Повчання 27
Чесноти, які усувають вади
Де є любов і мудрість, там немає ані страху, ані незнання. Де є терпеливість і смирення, там немає ані гніву, ані сум’яття. Де є убогість з радістю, там немає захланності, ані скупості. Де є мир і розва-жання, там немає ані надмірної турботи, ані браку зосередження. Де є страх Божий, який стереже дім свій (пор. Лк. 11, 21), там ворог не має можливості увійти. Де є милосердя і делікатність, там немає ані втрати, ані затверділості серця.

Повчання 28
Добро треба приховувати, щоб його не втратити
Блаженний слуга, який на небі громадить (пор. Мт. 6, 20) блага, які Господь йому дав, і не прагне унаочнювати їх людям для того, щоб здобути похвалу, бо сам Найвищий унаочнить діла його тим, яким забажає. Блаженний слуга, який таємниці Господні береже у своєму серці (пор. Лк. 2, 19-51).


Твори преподобного і богоносного Франциска з Асижу, Чин Братів Менших, Львів, 2012.

Leave a reply

Twój adres email nie zostanie opublikowany. Pola, których wypełnienie jest wymagane, są oznaczone symbolem *