(Редакція перша)
В ім’я Господа!
Про тих, хто творить покаяння
1Усі ті, хто любить Господа всім серцем своїм, всією душею, усім розумом та усією силою своєю (пор. Мр. 12, 30), хто любить ближніх своїх, як самих себе (пор. Мт. 22, 39), 2і хто має ненависть до гріхів і вад тіла свого, 3приймають Тіло та Кров Господа нашого Ісуса Христа 4та приносять гідні плоди покаяння: 5о, які вони щасливі та благословенні, коли так роблять, 6бо Дух Господній спочине на них (пор. Іс. 11, 2), і в них заснує оселю Свою і закладе житло (див. Йо. 14, 23); 7вони стануть синами ОтцяНебесного (пор. Мт. 5, 45), справи якого виконують, стануть обручниками, братами та матерями Господа нашого Ісуса Христа (пор. Мт. 12, 50). 8Обручниками стаємо, коли Дух Святий з’єднує вірну душу з Господом нашим Ісусом Христом; 9братами стаємо для Нього – коли чинимо волю Небесного Отця(пор. Мт. 12, 50). 10Матерями – коли носимо Його в серці та в тілі нашому (пор. 1 Кор. 6, 20), і народжуємо Його через Божу любов та чисте і щире сумління, святі вчинки, які мають бути прикладом та світлом для інших (пор. Мт. 5, 16). 11О, яка славна ця річ – мати на небесах Святого і Всевишнього Отця! 12О, яка славна ця річ – мати Утішителя, такого Гарного і подивугідного Обручника! 13О, яка свята і цінна річ – мати такого Ласкавого, Смиренного, Миротворчого, Солодкого, Гідного любові, над усе бажаного Брата і такого Сина, – Господа нашого Ісуса Христа, який віддав своє життя за своїх овець (пор. Йо. 10, 15) і молився до Отця словами: 14 Отче Святий! Заради Імені Твого бережи їх (Йо. 17, 11), тих, що їх ти мені передав; вони були Твої, Ти ж передав мені їх, і зберегли вони слово Твоє (пор. Йо. 17, 6), 15слова, бо Тобою мені дані, я їм дав, і прийняли вони їх, і справді збагнули, що від Тебе я вийшов і увірували, що Ти мене послав (пор. Йо. 17, 8). 16Молю ж за них, не за світ молю (пор. Йо. 17, 9). 17Благослови і освяти їх (пор. Йо. 17,17), віддаю себе за них у посвяту (пор. Йо. 17, 19). 18Та не лиш за цих молю, але і за тих, які завдяки їхньому слову увірують в мене (пор. Йо. 17, 20), щоб вони були освячені в єдності (пор. Йо. 17, 23), щоб були одно, як Ми (пор. Йо. 17, 11). 19Отче! Хочу, щоб ті, яких Ти мені передав, перебували там, де і я, щоб й вони були зі мною та й бачили мою славу (пор. Йо. 17, 24) у Твоєму Царстві (Мт. 20, 21). Амінь.
Про тих, хто не чинить покаяння
1Усі ж ті, хто не кається 2і не приймає Тіла та Крові Господа нашого Ісуса Христа, 3хто допускає вади та гріхи, а також хто віддається гріховній жадобі та нечистим прагненням своєї плоті, 4хто не дотримується обіцяного Господу 5і служить тілом світу, тілесними прагненнями та клопотаннями і турбується марнотою цього життя – 6раби сатани, сини його, які чинять діла його (пор. Йо. 8, 41), 7вони сліпі, бо не бачать справжнього світла Господа нашого Ісуса Христа. 8Не мають вони духовної мудрості, бо не мають у собі Сина Божого, який є справжньою Премудрістю Отця; 9це про них говориться: Пропала вся їхня мудрість (пор. Пс. 106, 27) та прокляті, що від велінь Твоїх блудять далеко (Пс. 118, 21). 10Бачать, розуміють, знають – і роблять зло, самі свідомо гублять свої душі. 11Розплющте очі, сліпі та обдурені вашими ворогами – плоттю, світом та сатаною; тому що тілу солодко грішити, та гірко служити Богові; 12тому що всі вади та гріхи з серця людини виходять та походять, як говорить Господь у Євангелії (пор. Мр. 7, 21). 13І нічого не маєте – ні в цьому світі, ні в майбутньому. 14І вважаєте, що довго будете посідати марноту цього світу, але ви обманюєте себе, бо настане день і година, про які не думаєте та не відаєте, і яких не знаєте: тіло захворіє, смерть наблизиться, і так помрете гіркою смертю. 15І де б, і коли б, і як би не вмирала людина у смертельному грісі, без розкаяння та відшкодування за гріхи, коли б могла це зробити та не зробила, то сатана вириває її душу з тіла з такою силою та болем, про які ніхто знати не може, оскільки не може мати такого досвіду. 16І всі багатства, вся влада, вся премудрість і знання (пор. 2 Кор. 1, 12), про які людина вважала, що нібито має – від неї заберуться (пор. Лк. 8, 18; Мр. 4, 25). 17І залишають все рідним і друзям, а ті заберуть та поділять його маєток та потім ще й скажуть: «Нехай проклята буде його душа, бо міг би більше лишити нам і більше нагромадити, ніж нагромадив». 18А хробаки в той час пожеруть його тіло, так загублять тіло і душу в цьому короткому житті й підуть до пекла, де зазнають вічних мук.
19Усіх, до кого дійде цей лист, ми благаємо в любові, якою є Бог (пор. 1 Йо. 4, 16), щоб з прихильністю прийняли ці, сповнені благодатними пахощами, слова Господа нашого Ісуса Христа, в ім’я любові Божої”. 20А ті, які не вміють читати, нехай просять, щоб їм це було багато разів прочитано. 21Нехай їх зберігають та свято застосовують на практиці аж до кінця, бо вони і є духом і життям (пор. Йо. 6, 64). 22А ті, хто не виконає цього, дадуть відповідь судного дня за нього (пор. Мт. 12, 36), коли всі ми станемо перед судилищем Господа нашого Ісуса Христа (пор. Рим. 14, 10).
(Редакція друга)
В ім’я Господнє – Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.
1Усім християнам, які перебувають у Чині, духовним і світським, чоловікам і жінкам, усім мешканцям світу, брат Франциск, відданий їм слуга, виявляє повагу та шану, а також бажає правдивого небесного миру та щирої в Господі любові.
2Будучи слугою всіх, маю обов’язок усім служити та уділяти благі слова мого Господа. 3З огляду на те, що з приводу своєї хвороби і немочі мого тіла не можу кожного зокрема особисто відвідати, то постановляю в цьому листі й посланні передати вам слова Господа нашого Ісуса Христа, який є Словом Отця, і слова Духа Святого, що є духом і життям (Йо. 6,64).
4Це Слово Отця, таке гідне, таке святе і славне, благовістив Найвищий Отець з неба через святого Гавриїла, свого ангела, що воно має зійти в лоно святої та славної Діви Марії, з лона якої прийняло правдиве тіло людської природи і нашу неміч. 5Це Слово, бувши багатим (2 Кор. 8, 9), понад усе забажало вибрати у світі убогість разом з Пресвятою Дівою, Матір’ю своєю. 6Незадовго до своїх страстей святкував (Ісус) Пасху із своїми учнями і, піднявши хліб, подякував, поблагословив і розламав,кажучи: Беріть і їжте – це моє тіло (пор. Мт. 26, 26). 7Згодом, піднявши чашу (пор. Мт. 26, 27), промовив: Це кров моя Нового Завіту, яка за вас і за багатьох проливається на відпущення гріхів(пор. Мт. 26, 28). 8Потім молився до Отця, кажучи: Отче, якщо можливо, нехай мине ця чаша мене (Мт. 26, 39). 9А піт його став мов каплі крови, що падали на землю (Лк. 22, 44). 10Підкорив, однак, свою волю волі Отця, мовлячи: Отче, хай буде Твоя воля (пор. Мт. 26, 42), не як я бажаю, лише – як ти (Мт. 26, 39). 11Воля Отця була така, щоб Син Його благословенний і славний, якого нам дав і який народився для нас, пожертвував себе через власну кров, як жертва на престолі хреста, 12не за себе, через якого все сталось (пор. Йо. 1, 3), але за гріхи, 13залишаючи нам приклад, щоб ступали в Його сліди (1 Пт. 2, 21). 14І хоче, щоб усі ми були ним спасенні та приймали Його чистим серцем і чистим тілом. 15Але не багато є таких, які прагнуть Його приймати й отримати через це спасіння, хоча ярмо Його любе і тягар Його легкий (пор. Мт. 11, 30).
16Прокляті є всі ті, які не бажають усвідомити, який добрий Господь (пор. Йо. 3, 19), і більше люблять темряву, ніж світло (пор. Йо. 3, 19), та не прагнуть виконувати заповідей Божих. 17Про них говорить пророк: Прокляті, що від велінь Твоїх блудять далеко (Пс. 119, 21). 18Щасливі та благословенні є ті, які люблять Бога і чинять так, як сам Господь говорить у Євангелії: Любитимеш Господа Бога твого всім серцем своїм, усією твоєю душею і всією думкою твоєю, а ближнього твого, як себе самого (пор. Мт. 22, 37-39).
19Отож, любімо Бога і прославляймо Його чистим серцем і чистим розумом, бо Він, прагнучи цього понад усе, мовив: Справжні поклонники Отцеві кланятимуться в Дусі й правді (Йо. 4, 23). 20Усі, що кланяються Йому, повинні поклонятися Йому в дусі правди (Йо. 4, 24). 21Прославляймо Його, молімося вдень і вночі (Пс. 31, 4), промовляючи: Отче наш, що єси на небі (Мт 6, 9), бо ми повинні завжди молитись і не падати духом (пор. Лк. 18, 1).
22Ми повинні сповідатися перед кожним священиком з усіх гріхів наших і приймати від нього Тіло і Кров Господа нашого Ісуса Христа. 23Хто не споживає Його Тіла і не п’є Його Крові (пор. Йо. 6, 55-57) не спроможен увійти в Царство Боже (Йо. 3, 5). 24Нехай, однак, споживає і п’є з гідністю, бо хто негідноприймає, не розрізняючи Тіла Господнього, той суд собі їсть і п’є (пор. 1 Кор. 11, 29), тобто не відрізняє [від інших страв]. 25Чинімо плоди достойні покаяння (Лк. 3, 8). 26Любімо ближніх, як себе самих (пор. Мт. 22, 39). 27Якщо ж хтось не хоче любити їх, як і себе, нехай їм принаймні не чинить зла, але нехай робить їм добро.
28Ті, які отримали судову владу, нехай чинять це з милосердям, так, як і самі прагнуть отримати милосердя від Господа. 29Суд немилосердний буде для тих, хто не чинить милосердя (пор. Як. 2, 13). 30Отож маймо любов і смирення та даваймо милостиню, бо вона очищує душу з гріховного бруду (пор. Тов. 4, 11; 12, 9). 31Люди втрачають усе, що залишають у цьому світі, забирають, однак, із собою нагороду за любов і милостиню, яких уділяли, і отримають за них від Господа відповідну нагороду.
32Ми повинні також постити, стримуючись від звичок і гріхів (пор. Сир. 3, 32), і від зловживання наїдками і напоями, і бути католиками. 33Ми повинні часто відвідувати церкви, шанувати і величати духовенство, не з огляду на них самих, бо можуть вони бути грішниками, але з огляду на їхній уряд і служіння щодо Пресвятого Тіла і Крові Христової, які вони представляють на престолі, самі приймають та іншим уділяють. 34Будьмо твердо переконані, що ніхто не може інакше спастися, як лише через святі слова і Кров Господа нашого Ісуса Христа, які духовні проголошують, передають і уділяють. 35Тільки вони повинні це чинити, ніхто інший. 36Особливо ченці, які відреклися світу, мають обов’язок чинити те, що вище і краще, але й інших не занедбувати (пор. Лк. 11, 42).
37Ми повинні ненавидіти тіла наші з вадами і гріхами, бо Господь говорить у Євангелії: усе зло, усякий переступ і гріхи з серця походять (пор. Мт. 15, 18-19; Мр. 7, 23). 38Ми повинні теж любити ворогів наших і добро чинити тим, які ненавидять нас (пор. Мт. 5, 44; Лк. 6, 27). 39Треба нам зберігати заповіді й настанови Господа нашого Ісуса Христа. 40Ми повинні також відректися самих себе (пор. Мт. 16, 24) і віддати тіла наші під ярмо служіння і святого послуху так, як кожний прирік це Господеві. 41Жодна людина не є зобов’язана, навіть під послухом, будь-кого слухати в тому, що є злочином або гріхом.
42Той, однак, хто має чувати над послухом [інших] і хто більший між вами, нехай буде як молодший (Лк. 22, 26) і слугою братів. 43Стосовно окремих своїх братів нехай проявляє над ними милосердя і береже їх таким чином, як би прагнув, щоб з ним повелися, коли б опинився в схожій ситуації. 44Нехай не гнівається на брата з приводу його гріха, але нехай лагідно напоумлює його і зносить його із всією терпеливістю і покорою.
45Ми не повинні бути мудрими і поміркованими тілом (пор. 1 Кор. 1, 26), але радше будьмо простими, смиренними і чистими. 46Маємо погорджувати і принижувати тіла наші, бо всі ми з власної вини є нужденними та зіпсутими, смердячими і черв’яками, як це говорить Господь через пророка: а я черв’як, не людина; сміховище людей, презирство народу (Пс. 22, 7). 47Не бажаймо ніколи вивищуватися над іншими, але будьмо радше слугами і підданими кожній людській установі, ради Господа (1 Пт. 2, 13). 48На всіх тих, які так чинитимуть і витривають аж до кінця, спочине Дух Господній (пор. Іс. 11,2) і влаштує в них помешкання і житло (пор. Йо. 14, 23). 49Будуть вони синами Отця Небесного (пор. Мт. 5, 45), якого діла чинять. 50І є вони обручниками [Його], братами і матерями Господа нашого Ісуса Христа (пор. Мт. 12, 50). 51Ми є обручниками, коли вірна душа єднається в Дусі Святому з Ісусом Христом. 52Ми є справді Його братами, коли виконуємо волю Отця Його, що на небі (пор. Мт. 12, 50). 53Ми є матерями Його, коли Його носимо в серці та в тілі нашому (пор. 1 Кор. 6, 20) через любов та чисте і щире сумління, родимо Його через наші добрі вчинки, які іншим повинні, як взірець, світити (пор. Мт. 5, 16).
54О, яка славна і свята, і велика це річ: мати на небі Отця! 55О, яка свята є річ: мати Потішителя, такого Гарного і подиву гідного Обручника. 56О, яка свята і яка цінна це річ: мати так Милого, Смиренного, Миротворчого, Солодкого і любові Гідного, і понад усе жаданого Брата і Сина, який життя своє віддав за овець своїх (пор Йо. 10, 15) і молився за нас до Отця, кажучи: Отче святий! Заради імени Твого бережи їх, тих, що їх Ти мені передав (Йо. 17, 11). 57Отче, всі, що ти мені дав їх, є у світі, вони були Твої, Ти ж передав мені їх (пор. Йо. 17, 6). 58І слова бо Тобою мені дані, я їм дав і прийняли вони їх, і справді збагнули, що від Тебе я вийшов і увірували, що Ти мене послав (Йо. 17, 8). Прошу за них, а не за світ (пор. Йо. 17, 9), благослови і освяти їх (пор. Йо. 17, 17). 59Віддаю себе за них у посвяту, щоб і вони були освячені в істині (Йо. 17, 19), і щоб вони були одно, як і Ми (Йо. 17, 11) є. 60І хочу, Отче, щоб перебували там, де і я, щоби вони були зі мною та й бачили мою славу (Йо. 17,24) в Царстві Твоїм(Мт. 20, 21).
61Тому, хто стільки постраждав за нас, хто проявив нам стільки добра і в майбутньому проявить, нехай усіляке сотворіння, що є на небі й на землі, в морі та в безодні, віддає Богові славу, хвалу, честь і благословення (пор. Од. 5, 13), 62бо Він є нашою міццю і силою, Він сам є Добрий, сам Найвищий, сам Всемогутній, подиву Гідний, сам Преславний і Святий, Гідний хвали і Благословенний, і Безконечний на віки вічні. Амінь.
63Усі ж ті, що не каються і не приймають Тіла та Крові Господа нашого Ісуса Христа, 64допускають вади та гріхи, а також ті, хто віддаються гріховній жадобі та злим прагненням, і не виконують того, що прирекли, 65і служать тілесно світові плотськими прагненнями, турботами і клопотами світу цього та турботами цього життя, 66вони – обдурені сатаною, якого синами є і виконують діла його (Йо. 8, 41), вони сліпі, бо не бачать правдивого Світла, Господа нашого Ісуса Христа. 67Вони не мають духовної мудрості, бо не мають у собі Сина Божого, котрий є правдивою Мудрістю Отця. Про них сказано: пропала вся їхня мудрість (пор. Пс. 106, 27). 68Бачать, пізнають, знають – і роблять зло, і свідомо гублять душі. 69Відкрийте очі, сліпі та обдурені вашими ворогами: плоттю, світом та сатаною; тому що тілу солодко грішити, та Богові служити – гірко, тому що вся погань, вади і гріхи з серця людинивиходять і походять (пор. Мр. 7, 21-23), як говорить Господь у Євангелії. 70Нічого доброго не маєте в цьому світі, ані в майбутньому. 71І вважаєте, що довго будете посідати марноту того світу, але ви обманюєте себе, бо настане день і година, про які не думаєте ані не відаєте, і яких не знаєте.
72Тіло захворіє, смерть наблизиться, приходять рідні й друзі, мовлячи: „Розпорядися тим, що твоє”. 73А дружина і діти його, і рідні, і друзі вдають, що плачуть. 74І дивлячись на них, і бачачи, як плачуть, піддається злому зворушенню, призадумується і каже: „Ось душу і тіло моє і все, що маю, складаю в руки ваші”. 75Проклята є справді та людина, яка поручає і віддає в такі руки свою душу і тіло, і цілий свій маєток. 76Тому Господь говорить через пророка: Проклят той, хто уповає на людину (Єр. 17, 5). 77І зараз же приводять священика. Священик мовить до нього: „Чи хочеш покаятися за всі свої гріхи?”. 78Відповідає: „Хочу”. „Чи прагнеш відшкодувати за вчинені гріхи і в міру можливості із свого маєтку відшкодувати кривди, які заподіяв ти людям?”. 79Відповідає: „Ні”. А священик питає: „Чому ні?”. 80„Бо віддав я усе в руки своїх рідних і друзів”. 81І починає втрачати мову і так вмирає цей нещасливий.
82Нехай усі знають, що будь-де і в будь-який спосіб померла б людина в смертельному грісі без надолуження, коли б могла це зробити та не зробила, то сатана вириває її душу з тіла з таким болем та силою, про які ніхто знати не може, оскільки не може мати такого досвіду. 83І всі багатства, і влада та знання, про які людина вважала, що нібито має – від неї заберуться (пор. Мр. 4, 25; Лк. 8, 18). 84І залишають усе рідним і друзям, а ті заберуть і поділять його маєток та потім ще й скажуть: „Нехай проклята буде його душа, бо міг би більше лишити нам і більше нагромадити, ніж нагромадив”. 85А хробаки в той час пожеруть його тіло, так погубив тіло і душу в цьому короткому житті й піде до пекла, де терпітиме вічні муки.
86В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь. 87Я, брат Франциск, ваш найменший слуга, прошу вас і заклинаю в любові, якою є Бог (пор. 1 Йо. 4, 16), з бажанням цілувати стопи ваші, щоб ви ці та інші слова Господа нашого Ісуса Христа прийняли з покорою і любов’ю і виконували їх та зберігали. 88Усіх тих і всі ті, які їх доброзичливо приймуть, зрозуміють, перепишуть і надішлють іншим, і якщо витривають в цьому аж до кінця (пор. Мт. 10, 22; 24, 13), нехай благословить Отець, і Син, і Дух Святий. Амінь.