Напередодні Великого посту молодь храму Святого Антонія вирішила ще встигнути «вхопити» зиму, катаючись на лижах. Тож згуртувавшись, разом зі священиком ми поїхали до містечка Сколе, де гірсько-лижний сезон у повному розпалі.
Розмістилися у будиночку неподалік місцевої римо-католицької парафії. Отож карпатські вихідні розпочали із Літургії. Щоб ми та сколівські мешканці змогли увійти до храму, хлопцям довелося розчищати лопатами вхід від снігу. Одразу ж відчувався настрій тамтешнього гірського життя. А засніжена дорога до храму в низині гір, якою ми впродовж трьох днів ходили на Богослужіння, та невеликий костел створювали відчуття затишку і спокою. Своєрідне усамітнення для душі, наче поза часом і простором.
Вже увечері першого дня до нас приєдналася частина нашої львівської компанії. Разом із тим, що у будиночку стало ще веселіше, вони привезли з собою і надію, що окрім духовної їжі, матимемо і багатий стіл. Достатньо було побачити, як до оселі заносять мішок картоплі J. Тож не було чого турбуватися про завтрашній день.
А вранці ми попрямували до нашої мети – гірських схилів. Хтось озброївся лижами, хтось згадував дитинство, катаючись на санчатах, а хтось вперше випробовував сноуборд.
Були серед нас як вправні лижники, так і новачки, які одразу ж виявляли, що їхні лижі не відповідають розміру ноги… Ті, хто наважився покататися лише на санках, своїм криком та сміхом примушували падати лижників, які їм траплялися по дорозі… А сноубордист майже завжди у нашому полі зору був у лежачому положенні… J Втім, як виявилося під кінець гірсько-лижного дня, старання початківців були настільки продуктивними, що потім довелося виправдовуватися за наш жартівливий сміх, мовляв: «Та ми з самого початку вірили в Тебе!». Накатавшись і зажартувавшись, на закінчення активного дня: гарячий чай та канапки під гірським карпатським небом.
А вже згодом спільні посиденьки за смачною вечерею біля каміну з вогнищем. Такий час дуже гуртує, адже кілька днів ми усі мешкали в одному будинку, разом молилися, розважалися та разом працювали. І ще більше пізнавали один одного. Тож зиму ми завершили гарними трьома крапками… Трьома днями відпочинку, після яких у серці триває радість, міцнішає дружба та укріплюється спільнота. А у планах – повторити спільні вихідні у Карпатах вже влітку.
Ірина Кондратюк
Ірина Кондратюк
{gallery}12.02.28{/gallery}