Великий Піст – це літургійний період, під час якого ми готуємося гідно пережити Пасхальні Свята. Він триває сім тижнів: розпочинається у Попільну Середу 13 лютого, а завершується Великоднем 31 березня. Весь цей період – це заклик до посту, милостині та молитви. Ці великопісні вчинки не можна сприймати магічно. Вони повинні бути зовнішнім проявом внутрішніх змін. А почуття, які в нас викликають богослужіння, мають бути не лише співчуттям до страждаючого Спасителя, але передусім вести до жалю за гріхи та навернення до Бога. Ми не зможемо добре приготуватися до Великодніх Свят без сповіді, не поєднавшись з Богом та людьми.
Попільна Середа 13 лютого,
Цього дня на кожній Святій Месі відбувається обряд посипання голови попелом. Важливо пам’ятати, що посипання попелом – це вираз внутрішньої готовності до покаяння та змін, це початок навернення до Бога.
Піст
Піст зобов’язує вірних у всі п’ятниці впродовж року та під час Великого Посту. У ці дні ми повинні не лише обмежувати себе у їжі, але також уникати забав. Таким чином Церква прагне допомогти вірним опановувати інстинкти та формувати свободу серця.
Стримуватися від споживання м’ясних страв зобов’язані вірні після 14 років у п’ятниці цілого року та у Попільну Середу (в інші дні, також у Великому Пості, їсти м’ясо не забороняється). Церква наголошує, що неможливість дотримуватися посту у п’ятницю вимагає від християн інших форм покаяння. Гідною похвали є також цілковита відмова від споживання алкогольних напоїв.
Строгий Піст, коли протягом дня можна лише один раз з’їсти до сита (можна також ще двічі, але в обмеженій кількості), зобов’язує вірних у віці від 18 до 60 років, за винятком хворих, у Попільну Середу та Страсну П’ятницю. В неділю та урочистість піст не зобов’язує – кожна неділя має характер свята.
Піст повинен обмежувати не лише в їжі, він також полягає в добровільному зреченні заради якогось вищого добра, напр. відмова в дусі покаяння від щоденних, дрібних насолод, які самі по собі не є злом. Таким духом покаяння може бути згода на різні незручності та життєві незгоди, тобто замість шукати різні форми посту, можна як покуту приймати щоденні труднощі. Наприклад, я можу постановити, що замість обурюватися на нестерпного сусіда, я буду до нього доброзичливим, буду добре про нього думати і навіть помолюся за нього.
Молитва
Молитва – це час змін, це час відкриття свого Божого синівства, тобто того, що ми не мусимо шукати зовнішніх підтверджень нашої цінності. Ми цінні від моменту нашого зачаття.
Лише на молитві ми можемо вернутися до себе. Це важка дорога. Це дорога Блудного Сина, який мусів втратити все, на що надіявся, щоб врешті зрозуміти, що свою цінність він знайде в обіймах свого батька.
Молитва не гарантує добробуту. Дехто не молиться і все має. Але лише на молитві ми можемо знайти себе та істинний образ Бога. І лише на молитві ми можемо відкрити свою вроджену цінність, вернутися до свого правильного образу і перестати шукати акцептації поза собою.
Милостиня
Милостиня, як один з вчинків милосердя, полягає в матеріальній підтримці ближнього в дусі братньої любові, а її найпростіша форма – це дати гроші вбогим та потребуючим. Милостиня, тобто ділення чимось важливим та цінним, полягає в тому, щоб пожертвувати комусь свій час, одяг чи продукти, конкретну допомогу ітд. Важливо, щоб чинити це в дусі служіння: я хочу поділитися своїм часом, силами та можливостями з іншою людиною з любові до неї та до Господа Бога.
{gallery}lviv/13.02.07{/gallery}