Бл. Карл де Діос Муріас († 18.07.1976)

17 липня у францисканських храмах згадуємо бл. Карла Муріаса
Бл. Карл де Діос Муріас народився 10 жовтня 1945 року в Кордові (Аргентина). Після закінчення середньої школи він поступив у військовий ліцей, де досяг високої успішності у навчанні.
У 1966 р., у віці 21 року, він розпочав постулат у монастирі св. Йосифа в Монтевідео, а рік потому – новіціат. Під час навчання в семінарії він зі смиренням приймав настанови викладачів і наставників, щоб стати хорошим францисканським монахом. 31 грудня 1971 року Карл склав вічні обіти, а через рік, 17 грудня 1972 року, прийняв з рук єпископа бл. Анджелеллі пресвітерські свячення.
Від 9 січня 1976 року і аж до смерті Карл виконував обов’язки вікарія в Чамікаль у дієцезії Ла-Ріоха, де настоятелем був бл. Габріель Лонгевілль, французький місіонер. О. Карл був ревним проповідником Доброї Новину серед люду, відверто не погоджувався із пануючою несправедливістю влади, та через це здобував неприязнь державних управителів.
У неділю звечора, 18 липня 1976 року, його, разом зі бл. Гавріелем Лонгевілль, забрало кілька незнайомців, які представились посланцями влади. Їх обох піддали тортурам і брутально вбили того ж вечора.
Незадовго перед вбивством, знаючи про небезпеку, яка йому загрожує, на запитання, чи не краще було б для нього відійти, о. Карл відповів : „Ліпше вмерти замолоду, щось зробивши, аніж у старості, не зробивши нічого”.
О. Карл був зачислений до лику блаженних 27 квітня 2019 року разом з єпископом дієцезії Ла-Ріоха Енріко Анджело Анджелі Карлетті, о. Габріелем Лонгевілль і Венчеслао Педернера, батьком сім’ї.

Всемогутній і вічний Боже, Ти обдарував блаженних мучеників Карла де Діоса  i сподвижників благодаттю боротьби аж до смерті, практикуючи справедливість; даруй своєму народу, що переживає у надії труднощі цього життя * щоб ми могли споглядати твоє обличчя назавжди. Через Господа нашого Ісуса Христа, Сина Твого,  котрий з Тобою живе і царює в єдності Святого Духа, * Бог, на віки вічні. 

бр. СТЕФАН ІГЛОДИ (Štefan Iglódy) † 6.11.1639

Еліаш Іглоди (пізніше Стефан) народився в 1621 р. в Кісронводі. Він походив із аристократичної родини, завдяки якій отримав хорошу освіту. Його батьки були кальвіністами.
У 1635 р. до міста прибули апостольські місіонери. Це були францисканці, вислані з Угорщини тодішньою Конгрегацією пропаганди віри. Вони познайомилися з 16-річним Еліашем. Незабаром юнак виявив прагнення стати католиком. Навесні 1636 р. він став свідком дива, коли один із місіонерів врятував життя князя завдяки молитві. Ця подія спричинила, що весь княжий рід перейшов в католицизм, а також значна частина прислуги. Сам Еліаш попросив дозволу приєднатися до францисканців. Це сталося в 1638 р. під час пасхального періоду.
Отримавши монаший одяг, він також отримав з рук провінційного міністра монаше ім’я Стефан. Облечини відбулися в монастирі в Раді. Коли він вступив до новиціату, то був юнаком повним радості.Оскільки він знав угорську мову, то саме йому доручили робити збірки по селах на користь монастиря.
Пригода молодого Стефана у францисканській спільноті тривала лише шість місяців. У неділю, 6 листопада 1639 р., коли він проходив через маєток кальвіністів у Мали Гореш, двоє з кальвіністів напали на нього, повалили з коня, прив’язали до дерева, змушуючи – під страхом смерті – скинути монаший габіт і зректись католицької віри. Коли він не погодився на їхні вимоги, вони вирізали йому знак хреста на чолі турецькою шаблею і катували у жахливий спосіб. Стефан кричав: “Ісусе, Маріє, допоможіть мені!” і просив мучителів зупинитись. Але це ще більше їх розлютило, і один з них перерізав йому горло.
Поховали бр. Стефана 16 листопада 1639 р. З почестями, гідними мученика, його тіло було покладено у склепі каплиці св. Андрія. Пізніше його перенесли до Рад.
У ХІХ столітті як монастир, так і церква були зруйновані. У 2011 р. археологи з Рад виявили залишки старого монастиря та знайшли могилу мученика в руїнах церкви. Наразі його тіло проходить наукові дослідження.

бл. Людовік Армон Адам († 13.07.1794) і бл. Миколай Савуре († 16.07.1794)

Під час Французької революції XVIII століття на кораблях у Рошфорі були ув’язнені 829 священиків і ченців, оскільки вони відмовилися скласти присягу вірності цивільній Конституції. Вони зазнали репрсій, великого приниження і брутального утиску. Протягом десяти місяців померло 547 осіб. З-посеред цих героїв віри й вірності Папі і Римській Церкві 1 жовтня 1995 року Папа Йоан Павло II зарахував до лику блаженних Йоана Батиста Сюзі і 63 його сподвижників. Серед них було двоє францисканців з Ордену Братів Менших Конвентуальних: Людовік Армон Адам і Миколай Савуре. 
Людовік Армон Адам народився 1741 року. Його звинуватили в тому, що він служив Святу Месу і ходив у рясі. Блаженний помер у в’язниці 13 липня 1794 року.
Миколай Савуре народився 1733 року. Товаришам у нещасті блаженний дав приклад побожності й терпеливості під час випробування і тортур. Силу в труднощах він черпав із навчань святого Бонавентури. Земне життя закінчив 16 липня 1794 року. 

Господи, наш Боже, Ти в страшному утискові обдарував блаженних мучеників Людовикa i Миколая благодаттю вірності й прощення;  вчини за їхнім заступництвом, щоб ми завжди були готові відстоювати вірність Церкві * та були відкриті на примирення з братами. Через Господа нашого Ісуса Христа, Сина Твого,  котрий з Тобою живе і царює в єдності Святого Духа, * Бог, на віки вічні. 

Бл. Йоан Дунс Скотт (†3.11.1308)

Блаженний Йоан Дунс Скотт народився в місті Дунс (Шотландія) 1265 року. В юному віці він вступив до Ордену Братів Менших. 1291 року був висвячений у пресвітери. Здобувши вчений ступінь у Сорбонні, він був професором університетів у Кембриджі, Оксфорді, Парижі і Кельні. Йоан Дунс Скотт – автор багатьох філософських і теологічних праць. З міццю він проголошував таємницю втілення Слова і був палким захисником Непорочного Зачаття Марії й авторитету Святішого Отця. Коли 1303 року разом із вісімдесятьма сімома францисканцями відмовився підписати акт щодо скликання собору проти папи Боніфатія VIII, король Франції вигнав його з Парижа. 1307 року Йоан повторно збунтувався проти короля і відмовився підписати листа проти Ордену Убогих Лицарів Христа, після чого генеральний міністр о. Гонсальво наказав йому переїхати до Кельна, де 1308 року Йоан завершив своє земне життя. Папа Йоан Павло ІІ зарахував його до лику блаженних 1993 року.

Боже, джерело всілякої мудрості, Ти в блаженному Йоані Дунсі Скотті, котрий був пресвітером і захисником Непорочного Зачаття, дав нам провідника життя і науки, вчини, просимо, щоб ми, наслідуючи його приклад і небесне вчення, * перебували вірно при Христі. Котрий з Тобою живе і царює в єдності Святого Духа, Бог, на віки вічні.

св. Даніель (†13.10.1227)

1227 року семеро братів з Ордену Братів Менших, на чолі яких стояв Даніель, вирушили на місію до Марокко, прагнучи там проголошувати Євангеліє Христове. Прибувши до Сеути, брати проголошували Добру Новину на площах і вулицях міста. Захоплені єретиками, були побиті й ув’язнені. Проте їх не вдалось відвести від християнської віри ані обіцянками, ані погрозами. Через тиждень після захоплення Даніель і сподвижники були приречені на смерть, яку прийняли з радістю і душевним миром.