У Глогувку розпочався формаційний рік

У Глогувку розпочався формаційний рік

Краківська провінція францисканців прийняла цього року дев’ятеро кандидатів до ордену. 3 жовтня, у переддень урочистості св. Франциска Ассізького, у Глогувку в Польщі розпочався перший рік формації – постулат. Серед кандидатів…

Єпископські свячення о. Ніколая Дубініна OFMConv

Єпископські свячення о. Ніколая Дубініна OFMConv

В урочистість св. Франциска Ассізького, 4 жовтня 2020 р., під час Св. Меси у Латинському Кафедральному соборі Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії в Москві, францисканець о. Ніколай Дубінін OFMConv прийняв…

О. Перегрин Гачела (1865-1942)

О. Перегрин Гачела (1865-1942)

Перегрин Йоан Гачела народився 26 грудня 1865 р. в с. Оджиконь у Польщі. Шкільну освіту здобув у Кросно. У 1890 р. прийняв пресвітерські свячення. Здобув ступінь доктора теології та богослов’я.…

100-та річниця народження папи Йоана Павла ІІ

100-та річниця народження папи Йоана Павла ІІ

18 травня відзначаємо 100-ту річницю з дня народження св. Йоана Павла ІІ, папи. Ця свята людина, за свого понтифікату, торкнулася мільйонів людських сердець: розпалила в них віру, зміцнила надію, показала…

о. ЛЕОН ВЕЙТЕЙ (Léone Veuthey) † 7.06.1974

Слуга Божий Леон Вейтей народився 3 березня 1896 р. в Доренасі, невеликому гірському селі у французькій частині Швейцарії.
У 1913-1920 рр. працював вчителем і його запам’ятали як чудового викладача.
У віці 25 років відчув гостре бажання навернутися, і постановив вступити до Ордену Братів Менших Конвентуальних. У 1921-1922 рр. відбув новіціат у Шварценберзі, Німеччина. Тимчасові обіти склав 19 жовтня 1922 р., а вічні обіти – 25 липня 1925 р. Він був висвячений на священника 16 серпня 1925 р.
У 1926-1945 рр. він виконував різні та важливі обов’язки в ордені: викладача у Фрібурзі (Швейцарія), віцеректора Міжнародного Серафимського Коледжу в Римі, дійсного професорааскетичної та містичної теології, історії релігії та думок св. Бонавентури, генерального асистента, викладача філософії в Римі.
24 травня 1945 р. він заснував в Ассізі “Круціату Милосердя”, метою якого було поширити дух служіння серед вірних.
У 1946-1954 рр. він познайомився з Рухом Фоколярі в Римі і з цього знайомства зародилися плідні стосунки, які втілились  у 1950 р. у створення “Круціату Єдності”.
У 1954 р. його перевели до Бордо, Франція, де він 11 років виконував функцію вікарія парафії. У 1965 р. повернувся до Риму і прийняв обов’язки духовного керівника та професора Міжнародного Серафимського Коледжу.
У 1969 р. розпочинається дорога страждань Слуги Божого через хворобу Паркінсона, яка спричинила до його смерті. Помер 7 червня 1974 р. у віці 78 років у Римі.
Отець Леон був не лише цінним філософом, богословом, маріологом, педагогом, великим вчителем духовного життя та спекулятивної містики, але й людиною глибокого внутрішнього життя, опорою якого було постійне і сильне бажання досягнути святість. Це бажання він реалізовував слідуючи вказівкам Євангелія за прикладом св. Франциска і реалізував це прагнення у францисканській родині, яку він завжди любив і збагачував своїм життям.
Непересічною є людська і духовна постать о. Леона, який протягом 78 років життя вмів поєднати любов до літератури та поезії, філософії та теології, аскетики та містики, споглядання та дії. Через те слід вважати його одним із найвидатніших представників францисканців ХХ століття.

бр. ЯКІВ БУЛГАРО (Giacomo Bulgaro) † 27.01.1967

Джакомо Булгаро народився 29 січня 1879 р. в Кортічель-Піве поблизу Брешії (північна Італія). Коли йому було 11 років, він переїхав до Брешії з родиною. У 1892 р. батько помер, залишивши матір із п’ятьма маленькими дітьми. Щоб матеріально допомогти матері, Джакомо почав працювати шевцем.
У 1897 р., коли Джакомо було 18 років, померла його мати. Без її контролю Джакомо зійшов з доброго з шляху. Перестав практикувати релігійне життя і попав у погану компанію. Через шість років, 8 грудня 1913 р., у свято Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії, він пережив навернення. Він повернувся до юнацьких ідеалів та цінностей, в яких його виховали батьки.
Наступні 15 років він прожив як зразковий швець і свідок глибокої віри і побожності. Його бачили, як щоденно молиться по декілька годин у церкві св. Івана в Брешії. Він співпрацював зі своєю парафією, опікувався бідними дітьми, які не ходили до церкви. Надав допомогу найбіднішим.
Він був одним із найвідоміших людей Брешії в той час, поруч зі Слугою Божим о. Джованні Баттіста Зуабоні, Джакомо Монтіні та його сина Джованні Баттіста Монтіні, який згодом став папою Павлом VI.
У віці 50 років він приєднався до францисканців (Орден Братів Менших Конвентуальних). Його направили до монастиря св. Франциска Ассізького в Брешії, в якому він 30 років пропрацював на хвіртці монастиря. Він допомагав бідним, жебракам та нужденним. Терпляче і з великим старанням він ремонтував взуття для монахів і жебраків.
Він мав харизму глибокої молитви та послуху перед настоятелями в ордені. Останні роки свого життя він провів у своїй келії в монастирі у самоті. Він прожив майже 90 років. Помер 27 січня 1967 року, похований на місцевому кладовищі.
Лише після його смерті, коли були знайдені його записи, виявилося, що він мав багато містичних переживань. Робив ці записи за наказом сповідника. Вони були написані простою мовою, типовою для малоосвічених людей, але відзначались надзвичайною глибиною духу та глибоким розумінням таємниць віри.
17 листопада 1989 р. розпочався єпархіальний процес його беатифікації. У 1991 році зібрану документацію було передано до Конгрегації з питань святих у Римі. 28 квітня 1994 р. тіло брата Джакомо було перенесено до церкви св. Франциска в Брешії. Його могила – це місце молитви, до якого приходить багато паломників. Своїм життям і діяльністю уподібнився до св. Франциска Ассізького (1182-1226), саме тому його називають Poverrello (Бідняком) з Брешії.