Історія, значення, символіка Адвенту
…Він своїм першим пришестям в людській подобі виконав Твоє одвічне рішення, а нам відкрив дорогу до вічного спасіння. Він вдруге прийде в сяйві своєї слави, щоб нас наділити обіцяними дарами, яких чуваючи, очікуємо з довір’ям… (з префації на Адвент)
2 грудня 2012 р. новий літургійний рік традиційно розпочався Адвентом, тобто радісним очікуванням та побожним приготуванням до Христового Різдва, яке римсько-католицька Церква святкує 25 грудня.
Історія
Слово ”адвент” походить з латинського advenio – приходити (грецькою epifaneia, parusia – прихід, об’явлення). Зміст цього періоду нерозривно пов’язаний з Урочистістю Христового народження, яка появилася в Римі приблизно в 336 р. та була визначена на 25 грудня, тобто на день зимового сонцестояння. Цього дня в цивільному римському календарі випадав День Народження Непереможного Сонця, яким для кожного християнина є безумовно Ісус.
Однак перші спогади про приготування до Божого Різдва походять з Галлії (сьгодн. Франція) та Іспанії. Початково це було приготування катехуменів до Таїнства християнського втаємничення, яке уділяли 6 січня (сьогодні Урочистість Божого Об’явлення). Єпископи заохочували вірних гідно приготуватися до Народження Ісуса з допомогою аскетичних практик та покути.
В Римі Адвент запровадили лишень в VI ст., де аскетичне приготування до Господнього Різдва набуло есхатологічних рис, тобто одночасно стало приготуванням до останнього пришестя Христа (парузії).
Значення Адвенту
З тих давніх часів Адвент, як період радісного і побожного приготування до народження Господа, майже не змінився, проте втратив покутний характер. Однак, християнин не може забувати про внутрішні постанови, які повинні зміцнити його волю та очистити серце, згідно зі словами Господа: ”Стережіться, пильнуйте і моліться, бо не знаєте, коли той час настане” (Мк 13,33).
Адвент поділяється на дві частини:
Перша – від першої неділі Адвенту, аж до 16 грудня повинна приготувати нас до парузії, остаточного приходу Ісуса в кінці часу. ”Так, незабаром прийду! Амінь. Прийди, Господи Ісусе!” (Одкр 22,20). Всі старозавітні пророцтва заповідають прихід Месії, в якому повинні здійснитися сподівання вибраного народу, а християни чекають і тужать за Сином Людським, який прийде у славі своїй, і всі Анголи з Ним, щоб засісти на престолі слави своєї… (пор. Мт 25,31).
Друга – безпосереднє приготування до свята Різдва Ісуса Христа (16-24 грудня). В Євхаристії звучать слова останнього пророка Старого Завіту: ”…готуйте дорогу для Господа, рівняйте стежки Йому” (Мк 1,3). Літургія також говорить про те, що Ісус розділив долю кожної людини – прийняв людське тіло. Якщо вічний та всемогутній Бог сходить до рівня людини, народжуючись дитиною, то одночасно Він підносить гідність кожної людини до своїх висот.
ІІІ Неділя Адвенту, яка називається Неділею Радості (в Літургії священичий одяг рожевого кольору), підкреслює радісний характер очікування на Христа. Це очікування повинно бути радісним, діяльним, активним, а не зі згаслими очима та опущеними руками: ”Нехай підперезані будуть вам стегна, а світла ручні позасвічувані” (Лк 12,35).
Символіка Адвенту
У Роратній святій Месі, назва якої походить з латинської rorate coeli desuper – Спустіть з висот росу, небеса, хмари хай проллються Праведним, ми молимося за заступництвом Пресвятої Діви Марії, у лоні якої втілилося Слово Боже, яка всім серцем прийняла волю Бога, а ставши Матір’ю Христа, цілковито присвятила себе ділу свого Сина. Традиційно Євхаристія розпочинається процесією з запаленими лампадами – зовнішнім знаком нашого очікування та готовності, світлом, що освітлює нашу дорогу до Вифлеєму; морок неосвітленого храму символізує грішний світ перед приходом Христа, а запалена свіча з голубою стрічкою біля вівтаря – Рората – Діву Марію, Ранкову Зорю, яка заповідає народження Ісуса – Схід з висоти.
Адвентовий Вінок – це коло з галуззя хвойного дерева, на якому розміщені чотири свічки (зазвичай фіолетового кольору, одна з яких – рожева, відповідно до літургійних кольорів), символ чотирьох неділь Адвенту. Кожної неділі запалюється чергова свічка. Завжди зелені гілки сосни чи ялини символізують вічне життя, яке нам дає Ісус; свічки – символ Христа, який говорить про себе: ”Я Світло для світу. Хто йде вслід за Мною, не буде ходити у темряві той, але матиме світло життя” (Йн 8,12); форма кола означає, що Бог вічний – не має ні початку, ні кінця. Цю традицію, яка появилася в Німеччині приблизно у 1830 р., започаткував протестантський теолог Йоан Генріх Віхерн з Гамбургу.
Адвентовий календар має вигляд драбини, по якій ”сходить” з небес на грішну землю символічний Ісус.
{gallery}lviv/12.12.06{/gallery}