о. Роман Лаба: Бог Є Тим, Хто шукає

У парафії святого Антонія з Падуї завершилися триденні реколекції о. Романа Лаби, пауліна з м. Бровари. Впродовж 4-6 грудня о. Роман, опираючись на Євангеліє, допомагав присутнім відкрити свої серця на Божу любов.
Першого реколекційного дня, під час Меси о. Роман заохотив присутніх до спільних роздумів над особою Івана Хрестителя:

«Вся його особа є для нас певною Божою мовою, певним Словом Бога, скерованим до мене і до тебе. Тому пригляньмося до цієї постаті як до певного дзеркала, можливо вона допоможе побачити і наше життя у Божому світлі».
Ми, подібно до Івана Хрестителя, котрий проповідував навернення та покаяння і готував Ізраїль до пришестя Месії, також повинні готувати середовище в якому перебуваємо до другого пришестя Ісуса Христа. «Сьогодні ти є Іваном Хрестителем», – сказав о. Роман.
Аби краще зрозуміти цю постать, о. Роман вдався до біблійного екскурсу, що описує благовіщенням Захарії, його дев’ятимісячне мовчанням та інші обставини народження Івана Хрестителя. Опісля допоміг присутнім зрозуміти суть взаємозв’язку між Іваном Хрестителем та Ісусом: «Сина священика, котрий втратив мову буде названо Голосом, «голос волаючого у пустелі». Зверніть увагу, що цей голос народжується з тиші, бо Захарія на дев’ять місяців втрачає мову… Але послух Божому слову відкриває йому (Захарії) уста. Від самого початку очікування Бога стало фундаментом життя Івана Хрестителя… Іван Хреститель названий Голосом. А чи є Хтось у Новому Завіті, Хто названий Словом? Словом названий Ісус Христос! Словом Отця! «В началі було Слово», – каже євангеліст Іван.
Які є відносини між голосом і словом? Якщо голос немає слова, значить він немає сенсу. І голос є для того, щоби нести слово. Слово без голосу не буде донесене. Таким чином Іван Хреститель вбачає в Слові Божому важливу для себе місію – бути тим, хто несе Слово, бо голос несе слово. І все життя Івана Хрестителя набирає сенсу тільки і виключно по відношенню до Ісуса Христа до такої міри, що коли Ісус починає Свою публічну діяльність, Іван Хреститель зникає… Іван Хреститель живе виключно заради Ісуса Христа».
Другого реколекційного дня о. Роман, розважаючи над уривком про зцілення розслабленого, охарактеризував спільноту Церкви, яка є «знаком і знаряддям спасіння» і зосередив свою увагу на її основах: любові та єдності.
Повертаючись до теми розслабленого, отець-реколекціоніст зауважив, що окрім оздоровлення фізичного цей хворий був зцілений і від духовного паралічу. Адже Ісус сказав до нього: «Сину, відпускаються тобі твої гріхи».
«У Святому Письмі є фрагмент, що пов’язує параліч з гріхом» (Псалом 115)… Порушення Першої Заповіді «Я Господь, Бог Твій: не матимеш інших богів крім Мене», гріх ідолопоклонства, окультизму, магії, різного роду езотеричної медицини, астрології, гороскопів, ворожби і всього, що з цим пов’язано веде людину до великих терпінь. Не тому, що Бог каратиме її. А тому, що лукавий, стоячи за тими речами, провадить до смерті… І не лише ця людина терпітиме, а навіть третє, четверте покоління відчуватимуть наслідки тих гріхів».
Посилаючись на згаданий Псалом 115, о. Роман зауважив, що є люди, котрі мають очі, але не бачать, мають вуха, але не чують, мають руки, але не можуть торкнутись, мають ноги, але не ходять, мають ніс, але не чують запахів. Саме такі люди і є спаралізованими. І життя таких людей також спаралізоване. «Гріх провадить людину до духовного паралічу. Життя такої людини не є зреалізоване. Ті дари, якими Бог обдарував людину не приносять плодів. Однак Ісус має на це лікарство. І тим лікарством є прощення. Адже Ісус сказав: «Відпускаються тобі твої гріхи», а потім: «Встань і йди!».
Велику роль в духовному оздоровленні спаралізованого відіграє спільнота. Її завдання полягає в тому аби запровадити людину до Ісуса, Котрий зціляє.
Для розслабленого з Євангеліє спільнотою стали чотири товариші, котрі спустили його через дах до Спасителя. Для нас же цими чотирма товаришами мають стати чотири Євангелія.
«Слово Боже є ліком і на мій параліч. Коли я дозволю тим чотирьом приятелям, котрі є в моєму домі : Матеєві, Маркові, Луці та Іванові провадити мене, коли віддамся в їхні руки, то зможу постати перед Ісусом. Для цього дуже важливим є щоденне молитовне читання Святого Письма… Той, хто не знає Святого Письма, не знає Ісуса Христа, оскільки Ісус Є Словом Отця. Через Ісуса Христа Бог говорить як любить людину, як любить тебе! І хто немає контакту зі Словом, може бути дуже побожною і дуже релігійною людиною, але Живого Ісуса Христа може не знати», – сказав отець-реколекціоніст, відтак заохотив усіх практикувати такі читання у родинному колі.
«Брати і сестри, просімо в Ісуса Христа аби підніс нас з кожного роду паралічу: непрощення, злості, брехні, гніву. Аби Бог сказав в Своєму Слові: «Встань і йди!», щоб це Слово стало нашим оздоровленням», – сказав на закінчення о. Роман.
Третього дня отець-реколекціоніст запропонував присутнім розважити над притчею про заблукалу овечку, на пошуки якої вирушає люблячий Пастир: «Наш Господь Є Тим, Хто неустанно шукає. В цій притчі виражена таємниця воплочення, тобто тієї любові, яку Отець прививає нам через Ісуса Христа».
Аби краще зрозуміти суть цього Євангелія, детальніше зупинився на культурі кочівних племен, що спеціалізувались на розведенні овець, а також на фізіологічних особливостях цих свійських тварин з поганим зором, однак добре розвиненим слухом. Опісля переніс цей досвід у площину наших взаємин з Богом: «Ісус говорить також про Себе: Я Добрий Пастир. Добрий Пастир знає Своїх овець і вівці Його знають і за Ним слідують, бо розпізнають Його голос. За чужим не підуть, каже Ісус в Євангелії від Івана, бо голосу його не розпізнають».
Відтак, повертаючись до уривку Євангелія, о. Роман зауважив, що загубитися могла лише та овечка, яка була «глухою» на голос Пастиря і на голос собі подібних: «Коли християнин стає глухим на Голос Божий, на Слово Боже, і на голос Церкви, тобто спільноти, обов’язково загубиться. Ми часто губимося серед наших гріхів, тікаємо від реальності, від нашого хреста в різні речі: в роботу, плани, амбіції, залежності (алкоголь, наркотики, секс, порнографія, інтернет, соціальні мережі). І Господь як добрий Пастир виходить на наші пошуки, і шукає знову тим самим способом – кличе. Дає нам Своє Слово, дає Свою благу вість! Бо інакше неможливо віднайти овечку, не покликавши її».
Також о. Роман наголосив на наших взаємовідносинах з Богом, що опираються на Слово. Відтак, вкотре заохотив усіх до щоденного читання Слова Божого, через яке Бог повсякчас промовляє до людини.
На закінчення о. Роман Лаба побажав присутнім аби молитви кожного були вислухані, щоб досвідчували сили Божого Слова і дозволили Духу Святому, Котрий діє через Слово, діє у спільноті Церкви віднайти кожного християнина і дозволити Божій любові торкнутися його серця.